Голодне мишеня

Мишеня Сірячок стояло серед комори.
На нього дивилася велика головка домашнього сиру. А її духмянець збивав малого з ніг.
Мишеня вранці було впевнене у тому, що добре поснідало, і їсти не хотітиме до обіду.
Але, коли по дорозі до хліву, заглянув до комори, забув і про прогулянку, і про курчат. Сир притягував. Сірячок не встояв, і замість гратися з маленькими жовтими курчатами, подерся на полицю до смакоти.
Враз двері відчинилися, до комори зайшов господар і взяв ту головку сиру.
- Оце ж треба!
Добре що мишеня сховалося за слоїк із компотом.
- Доведеться таки обіду чекати!
І мишеня побігло на вулицю до курчат.
Але коза Ласка почула, як бурчиьь у нього в животі, й витягла листочок капусти.
- Не сир, звісно. Та до обіду ситий будеш.
- Дякую! - зраділо мишеня й захрумкало.
Цікаво, чи повернувся сир до комори?
Він це обов'язково перевірить, як буде повертатися додому.

© Марія Солтис-Смирнова