Сварка

Ведмедик поспішав. Його чекав їжачок Коль.
У лапах він ніс перші знайдені ягідки.
Та Коль байдуже глянув на подарунок:
- Не люблю малини.
- Тоді давай разом пополюємо на мурах, - запропонував Бурко.
- І мурах не люблю!
Ведмежа розгублено подивилася на друга. Досі вони обоє завжди гралися разом.
- Може, тоді за хмарами поспостерігаємо?
- Ні! Мені додому час! Мама кликала!
Їжачок розвернувся й почимчикував у бік нори.
Він не запропонував Бурко зустрітися завтра.
Ведмедик стояв і дивився вслід. Їхній дружбі.
І вже розвернувся, щоб повертатися додому, як наступив на лапу.
- Ой, пробач!
На нього дивилися великі очі. Ведмедиця М'яколапка всміхнулася:
- Та все добре. Я тут на нічну риболовлю зібралася. Ходімо разом.
Бурко побіг поруч із мамою. Невже вона все чула? Але добре, що мама завжди підтримає.
З їжачкової нори вийшов Коль. Він тримав у лапах медові льодяники.
- Пробач, друже, я розгубився. Але моя мама знайшла гарний подарунок тобі.
І друзі попрямували всі до потічка. Поки мама рибалитиме, вони лічитимуть зорі.

© Марія Солтис-Смирнова