Заважайлики

На самому краю галактики якось несподівано для планет зібралися астероїди. Їх було дуже багато. Дрібні, більші, плоскі, округлі, гострокуті - утворили цілий пояс.
Спочатку Загублена, що літала до них найближче, намагалася вирвати ще декілька астероїдів для нових супутників, бо для кілець їй явно бракувало таких. Але ті щільно трималися один за одного.
Тому планета покинула цю ідею.
Забудькувата подивилася кілька разів у бік кільця, але так як її пісенька дозволяла рухатися лише у ритмі і по власній орбіті, планета скоро забула про астероїди.
Але ж галасливі гості заважали іншим галактичним мещканцям: зоряне сяйво Слова відбивалося від їхніх поверхонь і заважало спати Нехайку, Радості, Яскравій. Та й усяких гостей, як от ідейних комет, через астероїдів доволі поменшало.
- Справжні заважайлики, - зітхала Радість.
Побачив професор Савка у свій телескоп, що гармонія галактики порушена, і почав думати як допомогти улюбленій галактиці.
- Заважайликів треба чимось зайняти! - авторитетно заявила бабуся Соня. - Зайняті ніколи не заважають іншим.
- Але як? Але чим? - розгубилися астронавти, які мали виконати це надважливе завдання.
- Нехай пишуть нові казки! - сказала бабуся. - Всі люблять нові книжки. Ловлять комето-ідеї і записують історії на власних боках. А раз у рік астронавти їх збиратимуть.
Коли Тхорик і Рись навчили заважайликів писати, у галактиці знову наступила тиша. Адже астероїди боялися пропустити навіть одну ідею казки. Адже хтось чекає саме на неї.

©Марія Солтис-Смирнова