Про допитливу сову

На землю швидко падав сніг.
А вітер був такий сильний, що кружляв легенькі сніжинки дуже довго перед тим, як покласти їх до братів та сестер у невеликі кучугури.
Снігопад розпочався ще два дні назад, а велика хмара - мама цих сніжинок, здається, ніяк не могла зупинитися, кидаючи вниз все нові пригорщі білого й пухнастого снігу.
На високому дереві посеред лісу жила сова. Ніхто вже й не згадає, скільки років було цій мудрій птиці.
Але вона ще почувалась досить молодою і кожної ночі летіла на полювання.
Короткий зимовий день якраз зібрався йти на відпочинок, але хмара навіть не подумала випустити місяць, який би хоч трохи освітив землю.
Стара сова вийшла з дупла і зібралась вже летіти шукати собі якусь мишку, що заблукала, на обід, як почула внизу дивні звуки.
А сови мають чудовий слух.
Розмовляли внизу сніжинки:
- Я вже облітала цілий світ: випадала дощем в Африці, розбивалась з океанською хвилею об берег Австралії, летіла з хмарою через всю Азію з її високими горами...
- Ти не сказала про Америку, а я й там побувала, - перебила її інша.
- Та що Америка, я в Антарктиді довгий час льодом лежала, пінгвінів бачила, - мовила третя.
- А на Північний полюс до білих ведмедів хто літав? Хто бачив Північне Сяйво?
Всі сніжинки стихли. Ніхто там не бував.
А присоромив їх вітер, який побачив і почув сову, що підслуховувала розмову.
Нічний хижак швидко полетів на полювання.
Цієї ночі йому пощастило - через сніг аж цілі три миші блукали в снігу.
- От тоді й запаси на зиму, - подумала сова, повертаючись додому.
Але її так зацікавили розмови про Австралію, пінгвінів і Північне Сяйво, що мудра птаха сіла за свої довідники. Адже про це вона не знала.
Так у тітоньки сови з'явилось ще кілька казок для лісових малят.
Адже, як тільки прийде весна, вони примчать до неї.
Сова - мудра пташка. А які цікаві казочки розповідає!

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна