Синичка застудилась

Жила на світі маленька гарненька синичка, яка сильно любила сонечко.
Маленька пташка щоранку летіла високо в небо, щоб привітати сонце.
Та літні сонячні дні швидко закінчились, а їм на зміну прийшли холодні осінні дощі з вітром.
Та синичка все одно щоранку вітала сонечко, хіба що у дні, коли хмари повністю затягували небо, вона , сумуючи, сиділа у своєму гніздечку.
Одного разу сталась неприємність: маленька синичка полетіла до лісу по ягоди калини, що їй сильно подобались, і потрапила під дощ.
Було враження, що велетенська сива хмара чогось сердилась на землю, поливаючи її важкими краплинами. Та й вітер їй допомагав.
Вже за кілька хвилин синичка була повністю мокра.
Вона сховалась під кущик і перечекала зливу.
Та навіть по дорозі додому, хоча й перестали падати дощові краплини, немилосердно дув вітер.
Пташечка ледь-ледь дісталась додому.
Вона впала у своє гніздечко і відразу ж заснула.
Прокинулась синичка від того, що її хтось лагідно зігрівав.
Це було сонечко.
Воно сильно засмутилось, що крихітна подруга сьогодні не зустрічала його вранці піснею.
І тому заглянуло до синички в гості.
На жаль, господиня не могла сказати ні слова - пташка простудилась.
Неподалік її гніздечка жили кілька горобців.
Сонечко попросило маленьких сірих пташечок принести своїй сусідці калинових ягід. Воду сонечко нагріло і зварило смачний чай.
А тут летіло кілька бджілок.
Сонце попросило кілька крапель меду.
Після теплого чаю з медом синичці покращало.
Вона подякувала другові за допомогу і пообіцяла вранці його зустріти, співаючи високо в небі свою пісеньку.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна