Тетянка на прогулянці

Той зимовий день взагалі не нагадував, що має бути зима.
Сонечко з неба світило яскраво, хоча майже не гріло. Маленькі хмаринки лише бігали наввипередки вгорі. Деяким з них допомагав вітер.
Гріх було не погуляти в такий день, але Тетянка так не любила одягатися.
Та мама переконала, що "на вулиці краса", тому дівчинка дозволила одягнути шапочку і куртку.
Та видимість за вікном була обманливою.
На вулиці дув сильний вітер.
Тому мама з Тетянкою рушили в бік парку.
Цей старий парк більше нагадував ліс.
Високі сосни наче торкалися кронами неба. Землю застилав килим зі старої хвої і шишок.
Маленька дівчинка відразу ж підняла кілька шишечок. Вони з мамою вибрали кілька ціленьких і симпатичних і поклали в сумку - сувенір.
Через кілька кроків мама показала маленькій : "будь тихо". Тетянка повернулась у той бік, куди показувала мама. Там неподалік бігала білочка.
- Вона шукає шишечки, - сказала мама, - давай її покличемо.
Вона взяла дві шишки і постукала одна об другу.
Білочка насторожилась, трішки послухала стукіт і побігла по сосні вгору.
Тоді Тетянчина мама запропонувала донечці інший спосіб:
- Постукай шишечкою об дерево, може білочка повернеться.
Тетянка слухняно стукала шишечкою то по одному дереву, то по іншому, тоді побігла до третього... але білочка більше не спускалась.
Дивлячись на розчароване миле личко мама сказала:
- Ходімо, пошукаємо іншу білочку.
І вони пішли.
Але на землю швидко спустилися сутінки, що принесли з собою важкі темні хмари.
Спостерігаючи за тьмяним місяцем, Тетянка з матусею легенько пішли додому.
Може, вони зустрінуть і свого татка, що саме зараз мав би повернутися з роботи.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна