Якось восени, коли мама-ведмедиця наказала Михасю готуватися до сну, ведмежа залізло у ліжечко і спостерігало за зірками на небі.
Воно так мріяло опинитися десь у космосі серед зірок.
- Ну, привіт, мале, - наче проблимала найяскравіша зірочка у вишині.
- Знаємо, знаємо ми твоє бажання, - додала її сусідка. - І виконаємо його.
Повз неї почала падати дрібна зірочка.