Skip to Content

Мишенятко-пустун

warning: Creating default object from empty value in /var/www/talesworld/www-root/modules/taxonomy/taxonomy.pages.inc on line 33.
Казочки про маленьке мишеня

Хвостатий гість

Якось, коли Білячок виглянув на залите весняним сонцем подвір'я, він побачив незнайоме мишеня.
Швиденько, щоб не бачив кіт, мишеня вибігло, схопило за лапку гостя і затягло його аж до нірки.
І тільки тоді він добре роздивився гостя.
Мишеня було трішечки більше за нього. І коричневе.
-- Привіт. Я Білячок, а це наша нірка.

Білячок, кіт і сметана

Маленьке мишеня сиділо знову у нірці.
До комори зачастив кіт Рудько. Господиня залишила тут глечик із сметаною, а двері рудий хитрун вже давно навчився відчиняти.
Тільки, от біда, Рудькова голова не пролазить до глечика. Та й язик не такий довгий.
А запах. Цей аромат наче запрошує кота підійти ближче і посмакувати.

Мишеня ласує

Вже кілька днів у коморі так смачно пахло.
Мама-мишка казала, що наближаються великі і довгі свята, тому господиня готувала багато смачних страв.
Білячок навіть вночі спати не міг - запахи були такими апетитними, так манили малюка за собою, що він не втримався.
Була ніч. У вікно комори зазирав місяць. Він навіть нахмурився, як побачив біле мишеня, що бігало довкола мисок з наїдками.

Мишенятко грається в хованки

У нірці за коморою одного старого будинку жило сімейство сіреньких мишей.
Господар дому був чоловіком добрим, тому, хоч і мав кота, тримав його на вулиці, мишоловок для сіреньких не ставив. Але й сиром не годував.
Так ось. Нещодавно у нірці з'явилось ще одне мишеня. Його шерсть була чомусь білою-білою, а носик - дуже довгим.

RSS-матеріал