Довкола світу

Біле ведмежа Вушко блукало льодовиком, на якому жило.
Вітру не було, вгорі сяяли зірки і вигравало північне сяйво.
У цей бік Вушко ще не потрапляло.
І тут воно побачило щось надзвичайне. На краю, майже над водою росло дерево. Зараз, зимою, воно було без жодного листочка.
А постійні вітри похилили стовбур так низько, що нижні гілки поркалися снігу.
Ведмежа зраділо, що знайшло щось нове.

Того ранку Давид прокинувся з відчуттям, що сьогодні на нього чекає справжня пригода.
Він зістрибнув з ліжка, швиденько вмився і сів поближче до нового конструктора.
Треба було скласти піратський корабель і хлопчик взявся до справи.
Кілька разів довелося, звичайно, заглянути до інструкції. І ось красень з чорним вітрилом вже готовий!

Маленьке біле ведмежатко вранці вийшло на прогулянку.
Воно відійшло трохи далі, ніж завжди. Аж до самого краю води.
Тут крижина відкололась і малюк поплив, підіймаючись час від часу на хвилях
Вітер з розсердженого завивання перейшов на лагідну колискову і ведмежа заснуло.
А прокинулось від того, що його питали:
- Де твоя мама?

У високих-високих горах, за вершини яких чіпляються біленькі хмаринки, живуть чорно-білі ведмеді панди.
І рідко таке буває, що ці ведмеді йдуть далеко від свого дому.
Та одного разу маленьке ведмежатко, що малочорно-білу шкіру просто заблукало.
Воно вийшло вранці з батьками поласувами соковитим бамбуком, але не помітило, як його мама з татом кудись зникли.

Далеко-далеко за океаном живуть малесенькі пташки, що називаються колібрі.
Коли перша колібрі лише з'явилась на землі і побачила у воді своє відображення, вона злякалась:
- Я така маленька. Як же я буду жити, адже довкола багато хижаків.
Крихітка вже встигла побачити велетенську змію і хижі очі зовсім не маленького кота на березі.
Вона пролетіла над річкою і сховалась на другому березі.