Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

Одного разу в маленької дівчинки з'явився пластилін.
Та крихітка б і не згадала про нього, якби одного разу мама не перебирала у шафі й не побачила яскраву коробочку.
От і вирішила вона познайомити свою донечку з пластиліном.
І почала вона з одного шматка.
Був він гарного персикового кольору.
Ось матуся й почала розповідати:

Один жвавий малюк не любив їсти.
Що тільки не вигадувала його матуся, щоб нагодувати синочка. І ямки в каші копали, і літачки з пташками до рота літали, і зайчики стрибали. Навіть потяги їздили.
А про "за маму, за тата, за брата" краще промовчати. Хлопчик при цьому навіть рота не розкривав.
Мама часто вмовляла:
- Їж, маленький, бо животик буде сваритися, і ти спати не зможеш.

Ще одним братом-гномом був Нечупара.
Ні, він не був лінивим. Просто неохайним.
Більш за все Нечупара не любив вмиватися. Та й переодягатися для нього було непосильною працею. А про всякі там застібки, зав'язки і ґудзики на одежі... Краще промовчати.
Саме тому й був схожий нечупара не на порядного гнома, а на якесь опудало.

Якось один маленький хлопчик, який ще досить недавно навчився ходити ніжками вранці збирався на прогулянку.
І тільки мама захотіла одягнутого малюка посадити у коляску, як той почав плакати і викручуватись.
Жінка ж все таки взяла її з собою на вулицю.
Цей весняний день вже був насправді теплим, з неба привітно гріло сонечко і десь співали пташки.

Одного суботнього вечора, коли батьки пішли в гості, а бабуся, що мала посидіти з Оленкою, ще не прийшла, дівчинці страшенно захотілось чаю.
Але до цього часу вона ніколи сама його не вмикала!
Оленка стояла біля тумби, на якому був цей симпатичний зелений прилад.
Мама якось навіть дозволила маленькій наклеїти на нього гарненькі квіточки, тому чайник нагадував весняне чи літнє поле.