Іграшки

Одного ранку в іграшковій майстерні почалася метушня.
Майстер замість того, щоб зібрати іграшки і віднести їх на базар, хутко одягнувся і вийшов за двері.
Спочатку іграшки трішки спантеличились.
Потім зраділи, адже можна погратися. Ляльки відразу влаштували собі танці, а машинки з солдатиками вишикувались, як на параді, звірята почали в цирк гратися.
Але умілець до вечора не повернувся.

У майстерні іграшкового майстра в найдальшому і найтемнішому куточку вже дуже давно жила неваляшка.
Та, от лишенько, у неї не було лиця.
Просто майстер не встиг його намалювати перед тим, як іграшка впала.
Але за роботою умілець цього відразу не помітив.
Та й вдача у неваляшки була тиха. Іграшка сором'язливо слухала ігри інших мешканців майстерні, але сама не виходила.

У малого Юрчика вже зібралось стільки машинок, що у гараж під шафою вони вже просто не вміщувались.
Тому хлопчик всі свої маленькі машинки, а їх зібралося вже більше тридцяти, поскладав у коробку.
Машинки спочатку зацікавились новим місцем, але коли хлопчик на нижні почав складати ще й зверху, трохи захвилювались:

Наступного дня до Сонечки у гості зібралися вже кілька шматочків пластиліну.
Щоб розсмішити дівчинку, вони спочатку склалися в гарний потяг.
У нього був синій паровозик і жовтий, червоний та зелений вагончики.
Маленький поїзд так сподобався крихітці, що вона довго спостерігала, як він їздить по столі. Аж поки не пригадала, що потяг має їздити на колії. А її ж не було!

Одного разу в маленької дівчинки з'явився пластилін.
Та крихітка б і не згадала про нього, якби одного разу мама не перебирала у шафі й не побачила яскраву коробочку.
От і вирішила вона познайомити свою донечку з пластиліном.
І почала вона з одного шматка.
Був він гарного персикового кольору.
Ось матуся й почала розповідати: