Іграшки

У театрі сьогодні так тихо, що чути пісню вітру між дверима.
Але... Що це? Десь далеко хтось плаче.
Пустун-вітерець уривається за куліси і летить на ці звуки. Адже пісня з таким відлунням перестає веселити.
Гримерна пуста, костюмерна -- пуста.
Так це згори чути плач!
Вітер тихенько крадеться горищем.
Тут, між паперових хаток і дерев хтось гірко-гірко ридає.
Він спішить...

Якось дуже-дуже давно, коли іграшковий майстер тільки починав творити, він змайстрував годинника.
Для своєї донечки.
На кінчику великої стрілочки причепив кошенятко, на коротку стрілочку-фігурку красуні-дівчинки.
А циферблат прикрасив...

Весняний вечір був таким холодним, що іграшки в майстерні тихенько, не заважаючи роботі умільця, сходились до купки.
На столі з великої чашки долинав приємний запах чаю, про який господар геть забув.
Він творив.

Великі рожеві вушка лежали перед майстром на столі.
У руках умільця було щось товстеньке і також рожеве.
--Хобот на місці, --промовив дідусь за роботою.
Він взяв одне вушко і пришив його, тоді друге.
Лампа гралася з світлом, перетворюючи тіні на якісь дивовижні творіння.
Ніхто з іграшок, що сиділи на полицях і спостерігали за роботою майстра, не могли зрозуміти, що він шиє.

Серед хлопчачих іграшок машинки і літачки, потяги і трактори займають чи не найголовніше місце.
Але маленький Ігорчик -- молодший братик Максимка більше любив звірят. Слоники і ведмежатка, зайчики і їжачок, жираф, бегемот й ягуар витіснили з кімнати пожежну машину, вантажівку і автобус. Літачки й вертольоти осіли на полицях з книгами.