Іграшки

Одного дня майстер приніс до майстерні багато шматків дерева.
І відразу ж сів до робочого столу. З часом довкола майстра з'явились кубики. Спочатку великі, потім менші, далі -- зовсім крихітні.
Умілець взяв фарби і почав їх розмальовувати: червоні, жовті, сині кубики ставали біля столу рядочками. А о зелені відразу ж перетворились у вежу.

Іграшковий майстер дуже сильно любив робити іграшки для купання.
Та цього разу він надумав зробити не качечки, жабки чи бегемотики, а кицю.
Вечір роботи -- і іграшка готова.
Маленькі вушка були білими-білими. Яскраві зелені оченята відразу привертали увагу. Рожевий носик прикривав ледь помітну крихітну дірочку, з якої мала виливатись водичка.

Одного вечора іграшковий майстер дуже довго сидів за робочим столом: то майстрував матрьошок, то пришивав хвостика ведмедику-пустуну (він вночі влаштував гонку на мотоциклі, зачепився за цвяшок і відірвав хвостика), то розмальовував кріселко-гойдалку для онучки.
А потім подивився на рештки дерева: два кружечка, кілька паличок...

Кілька місяців іграшкова майстерня і її власник жили звичним життям: ввечері майстер створював, розмальовував, шив іграшки, а вранці ходив на ринок продавати їх.
Але одного вечора іграшки почули щось дивне. Відразу як на порозі з'явився майстер, іграшки почули дитячий сміх.

Якось вдень, коли іграшковий майстер шукав у своєму робочому столі оченята для м’якенького тигренятка, його руки відшукали ще кілька дзвоників,що мелодійно привітались з умільцем:
 Дзень-дзелень!!!
Іграшковий майстер знову опустив руку в шухляду,і за пальцями звідти викотились різнобарвні намистинки.