Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень

То була остання хатина скраю села.
Майже пустий мішок за плечима запевняв Святого, що робота на Землі зроблена.
Але.
Голі Аннині ноги визирали з-під ковдри.
Нічний гість витяг з торби шоколад і книжку.
Ще раз подивився на п'ятки.
- Їй би ще пару шкарпеток теплих.
Та у мішку було пусто.
Задзеленьчала палиця. І з вікна у хату залетіло ангелятко.

- Гав!
З-за порогу кімнати Святий Миколай почув собачий гавкіт.
- Невже почув? - здивувався Чудотворець.
- Гав! - знову гавкнув Вовк, підійшовши ближче.
- Що сталося, малий? - занепокоївся Святий.
Цуцик виляв хвостиком, ніби запитував, де його подарунок.
- А тобі що подарувати?
Рідко коли Миколая заставили зненацька. Головним чином всі домашні улюбленці спали без задніх лап.

- Мамо, а ти знаєш, де живе Дід Мороз?
- Звісно. На Півночі.
Мама-білочка обняла білченя Непосидьку.
- А для чого тобі?
- Треба листа віднести. Я ж був чесним увесь рік. Та сорока-поштарка захворіла.
- Не переживай. Поклади листа на віконечко, а сам лягай спати. Північний вітер донесе його куди слід.

Сорока сиділа у гнізді.
Сьогодні вона вийняла зі сховку всі свої скарби. Ось стрічечка, яку вона знайшла на березі. А це годинник, залишений кимось під сосною. Шматочок дзеркальця, принесеного з міста, намисто, що колись ще бабуся поцупила на ринку. Кілька блискучих монеток, підібраних на тротуарах.
Тільки щось тут бракує.
"Радості," - білобока перестала радіти скарбам.

На далекій Півночі, де відбувається щороку Новорічне диво, жили ельфи. Саме ті, що допомагали подарунки готувати для всіх слухняних діток і лісових звіряток.
І був серед них маленький Ріккі.
У передсвяткову ніч всі ельфи пакували подарунки і складали їх до велетенського мішка на санях.
Ніс Ріккі і свій пакунок. Поклав його у мішок, та й сам так стомився, що приліг у ньому і заснув.