Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень

Ось так щороку. Кухня, кухня, знов кухня. Кутю замочити, пляцків напекти, рибу замаринувати, грибну юшку зварити. Узвар не забути, пампухів намісити. Йой, голубці! І'
Бабуся Дарка тихо бурмотіла собі під ніс, поки займалася тими всіма приготуваннями. Вона останні п'ять років найстарша в родині. А тому всі вечеряють у неї.

То була остання хатина скраю села.
Майже пустий мішок за плечима запевняв Святого, що робота на Землі зроблена.
Але.
Голі Аннині ноги визирали з-під ковдри.
Нічний гість витяг з торби шоколад і книжку.
Ще раз подивився на п'ятки.
- Їй би ще пару шкарпеток теплих.
Та у мішку було пусто.
Задзеленьчала палиця. І з вікна у хату залетіло ангелятко.

- Гав!
З-за порогу кімнати Святий Миколай почув собачий гавкіт.
- Невже почув? - здивувався Чудотворець.
- Гав! - знову гавкнув Вовк, підійшовши ближче.
- Що сталося, малий? - занепокоївся Святий.
Цуцик виляв хвостиком, ніби запитував, де його подарунок.
- А тобі що подарувати?
Рідко коли Миколая заставили зненацька. Головним чином всі домашні улюбленці спали без задніх лап.

- Мамо, а ти знаєш, де живе Дід Мороз?
- Звісно. На Півночі.
Мама-білочка обняла білченя Непосидьку.
- А для чого тобі?
- Треба листа віднести. Я ж був чесним увесь рік. Та сорока-поштарка захворіла.
- Не переживай. Поклади листа на віконечко, а сам лягай спати. Північний вітер донесе його куди слід.

Сорока сиділа у гнізді.
Сьогодні вона вийняла зі сховку всі свої скарби. Ось стрічечка, яку вона знайшла на березі. А це годинник, залишений кимось під сосною. Шматочок дзеркальця, принесеного з міста, намисто, що колись ще бабуся поцупила на ринку. Кілька блискучих монеток, підібраних на тротуарах.
Тільки щось тут бракує.
"Радості," - білобока перестала радіти скарбам.