Давно-давно він був лозою.
Ріс собі понад річкою. Вітер наспівував йому пісень, сонечко вранці будило теплими промінцями, а річка напувала прохолодною живицею.
Потім йому пригадувались теплі руки, запах фарби та лаку...
І ось він лежить собі серед інших, круглий, високий, розмальований квітами.
Дощ...