Звірята

Киця Маркіза вже зовсім звикла до свого нового дому. Вона полюбляла застрибнути ввечері на коліна до господаря чи господині, щоб ті погладили її.
Та найбільше маленька пухнаста істота любила гратися з маленькою дівчинкою. Вони разом грались і м'ячиком, і вудочкою, яку нещодавно купили Лесі, і шнурочком, який крихітка то підіймала, то опускала, а Маркіза намагалась його впіймати.

Маленьку кицю Маркізу щойно принесли до нового дому.
До цього вона ніколи не розлучалась з матусею. Маленькій стало так сумно, що, коли господарі полягали спати, Маркіза гірко заплакала. Тут так сумно. Немає і братиків, з якими кішечка любила гратися, і мами, що ніжно облизувала всіх кошенят, коли ті лягали спати.
Навіть молока не хотілось.

Цуцик Рей приїхав у гості. Якраз була глибока ніч, тому малюк відразу ліг спати.
А наступного ранку, коли малюк прокинувся, випив свіженького молока, пожував всі домашні тапочки, які знайшов у коридорі, Рей почав проситися на вулицю.
Господиня не заперечувала – її маленька онучка також йшла гуляти.
З неба їм привітно усміхалось сонечко, лагідно виблискуючи на листочках дерев краплинами роси.

У одному великому лісі був всього лише один струмочок.
Джерельце витікало з невеличкого пагорба на одній з лісових галявин, а потім текло майже через цілий ліс.
На тому пагорбі, звідки било джерельце, ріс величезний дуб. Він і захищав маленький струмочок від пекучого літнього сонця.
Але, от біда, з кожним роком дерево сохло все більше. Тінь його ставала меншою і джерельце також.

Одним теплим літнім ранком край стежини серед поля зустрілися черв'ячок, багатоніжка і равлик.
Сонечко якраз підійнялось з-за обрію, і на траві довкола блищала роса.
Товариші задумали поснідати. І всі однією травинкою.
Так як черв'ячок полюбляв корінчики, то він і вирушив до травинки під землею.
Листочки привернули увагу багатоніжки і вона швиденько побігла туди.