Звірята

У одному великому лісі був всього лише один струмочок.
Джерельце витікало з невеличкого пагорба на одній з лісових галявин, а потім текло майже через цілий ліс.
На тому пагорбі, звідки било джерельце, ріс величезний дуб. Він і захищав маленький струмочок від пекучого літнього сонця.
Але, от біда, з кожним роком дерево сохло все більше. Тінь його ставала меншою і джерельце також.

Одним теплим літнім ранком край стежини серед поля зустрілися черв'ячок, багатоніжка і равлик.
Сонечко якраз підійнялось з-за обрію, і на траві довкола блищала роса.
Товариші задумали поснідати. І всі однією травинкою.
Так як черв'ячок полюбляв корінчики, то він і вирушив до травинки під землею.
Листочки привернули увагу багатоніжки і вона швиденько побігла туди.

Одного разу у гарної собаки, що жила...
А чи не у вашому дворі?
Так от.
З'явилися у собаки двоє маленьких цуценят.
Одне з них було великим боягузом, тому постійно сиділо біля мами.
А от інше...
Ні, не думай, що воно було сміливим.
Просто цуценя було маленьким і нерозважливим, але ну дуже допитливим.
Воно цілий день могло питатися у мами:

Жили були дід і баба. І була у них Курочка Ряба.
А були ці дідусь з бабусею такі бідні, що нікого й нічого, крім Курочки, не мали.
Навіть їли лише яйця та городину.
За їхню доброту Курочка знесла золоте яєчко.
Але жили вони на хуторі, та й була справа зимою, тому задумали дід з бабою це яйце з'їсти.
Взявся дід бити золоте яйце, та не розбив. Баба била, била. І також не розбила.

Тепле літечко закінчувалось. Ведмежа Бурий вже навчилося ловити рибу і досхочу наїлося ягід.
А, ще кожного дня воно грається зі своїми друзями: їжачком Колючим, зайчиком Вухатим і білочкою Рудою.
Всі вони зустрічались на великій лісовій галявині.
Там росла травичка для Вухастика, ягоди для Бурого і Колючого, а біля галявини достигали шишки для Рудої.