Звірята

У блакитному озері, що ховалось в затишку зеленого лісу жило багато рибок.
Бички, карасі і плотва спокійно вживалися між собою.
А на дні у сонячні дні вилізали погрітися раки.
Ввечері ж було далеко чути жаб'ячий концерт.

Одного ранку господиня була надто метушлива. Вже з самого ранку в оселі прибиралось, чистилось, милось, а з кухні чулися смачні запахи.
"Сьогодні чимось смачним поласую", - подумала киця, прямуючи на кухню.
- Ти куди, пустунко?! - суворо спитала жінка.
Маркіза неохоче пішла до кімнати.
Лисичка саме складала свої іграшки.
"Треба їй допомогти."
Кицька погнала м'ячик до дитячої кімнати.

Пройшло вже кілька місяців. Маркіза з незграбного кошеняти перетворилась в хорошеньку кішечку, яка любила попустувати - то цибулю з кульочка повитягує, і ганяє її по кухні, то на стіл залізе (звідти так смачно м'ясом пахне).
От одного вечора, коли господині не було вдома - вона кудись поїхала,а Лисичка гралася з татком, на стіні з'явилось якесь дивне світло.
"Що це?" - подумала сіроманка.

Наступного дня Лисичка виглядала дуже веселою.
Спочатку вона кілька разів злякала Маркізу, а та через хвильку вирішила погратися з дівчинкою у хованки. Як тільки Леся побіжить, сіренька пустунка сховається з одного боку дивану, швиденько його ззаду оббіжить і підглядає, чи не біжить маленька до неї, чи не бачить кицю свою.

Киця Маркіза вже зовсім звикла до свого нового дому. Вона полюбляла застрибнути ввечері на коліна до господаря чи господині, щоб ті погладили її.
Та найбільше маленька пухнаста істота любила гратися з маленькою дівчинкою. Вони разом грались і м'ячиком, і вудочкою, яку нещодавно купили Лесі, і шнурочком, який крихітка то підіймала, то опускала, а Маркіза намагалась його впіймати.