Звірята

Земля мерзла.
Вже стільки днів підряд над нею висіли важкі сиві хмари, а дерева, кущі і пожовклу торішню траву колихав вітер.
Звірята ховалися в нірках від холоду, а пташки у гніздечках, чекаючи на заблукалу Весну.
Але одного ранку земля прокинулась від сніву.
З теплих країв повернулись птахи.
Соловейко сидів на голому кущі калини і співав.

Десь дуже далеко, куди не кожен зайде ріс ліс. Високий і такий широкий, що, здавалось, ніби не має він ні кінця, ні краю.
А була посеред того лісу велика зелена галявинка, обпоясана пеньочками, білокорими берізками, тисами, зеленими ялинками та могутніми дубами.
Горішки ліщини і ягідки калини приваблювали багато гостей, але господарі й не заперечували.

Попереду був палац феї, прикрашений різнокольоровими повітряними кульками з безліччю яскравих ліхтариків.
Потяг зупинився, і всі пасажири вийшли.
Маски, шапочки, накидки, сукні і костюми переливались такою безліччю відтінків і кольорів, що звірята розгубилися.
Але тут підійшла Фея, посміхнулась гостям:
-- Яка я рада вас бачити!
І повела їх до зали.

По засніженому лісу пробирались запрошені до вокзалу.
Добре було пташкам -- вони летіли, тому снігові замети не заважали літунам. Хоча їм на заваді був вітер. Він віяв підступно, поривами, кидаючи то синичку, то снігуря на кущі і чи соснові гілки.
Вокзалом слугувало великий старий дуб з дуплом внизу.
Фея постаралась, щоб колія була розчищена, але на ній стояв лише паровозик.

Три дні швець Їжак шив святкове вбрання, поки не запросив звірят.
Собі він зробив чорного капелюха з великими полями і білі штанці.
Мишки отримали червоні й блакитні платтячка і сині штанці для хлопчиків.
Сорочечки для всіх він пошив біленькі.
Зайчики красувались жовтим вбранням, а білочки зеленим.
Сова отримала білу накидку, прикрашену золотими зірочками. Скріплялась вона срібним місяцем.