Звірята

У затишній нірці, подалі від посторонніх ніжились в обіймах єнотиха зі своїм малюком.
Іноді вони переставали обійматися для того, щоб поласувати чимось смачним, або прогулятись яскраво-зеленим весняним лісом.
І, хоч малюк з кожним днем все сильніше виростав, та матусю від себе відпускати боявся.
Одного разу мама сказала:

В лісі, серед опалого листя і запашної хвої, під старим великим пнем жили зайчики.
Тут недавно з'явились маленькі зайченята. І в одної крихітки були дуже довгі вушка.
Вони їй страшенно не подобались -- заважали гратися і стрибати, постійно плутались під лапками.
Навіть братики і сестрички не хотіли з Довговушкою гратися. І часто над нею сміялися.

На лісовому озерці серед очерету було одиноке гніздечко. Жила там качечка Крячечка.
Якось, коли була вона ще каченям, гнався за нею по бережку лис Рудий Хитрун. Впіймати -- не впіймав, а лапку зачепив. Та так сильно, що ходити качечці було важко.
А під найближчою ялиною жили зайці. Всі -- любителі погратися і пострибати. Тільки був серед них найменший, що любив над іншими позадиратися.

На небі якраз сідало сонце, а зіроньки одна за іншою відкривали віконця у своїх домівках.
Круглолиций місяць рушив від хатки до хатки перевіряючи, чи все гаразд.
А внизу на землі, серед тиші і тьохкання солов'я, шарудіння польових мишей, фиркання їжачків і ухкання сови чулось завивання і клацання зубами, дикий рев.

Землею вже ходила барвиста осінь, спочатку поливаючи землю рясними дощами, вбираючи дерева у різнокольорові свитини, а осінній городині багатий урожай.
Метелик, що жив неподалік від поля, насолоджувався в теплі осінні дні солодким нектаром садових і польових квітів, вдихав запахи диньок та гарбузів.