У затишній нірці, подалі від посторонніх ніжились в обіймах єнотиха зі своїм малюком.
Іноді вони переставали обійматися для того, щоб поласувати чимось смачним, або прогулятись яскраво-зеленим весняним лісом.
І, хоч малюк з кожним днем все сильніше виростав, та матусю від себе відпускати боявся.
Одного разу мама сказала: