Звірята

Раз наснилось їжачку, що згубив він свій колючий піджачок. Злякався він, що від вовка і лисиці тепер врятуватися не зможе.
Глянув на вулицю, а там і травичка колюча, і дерева та кущі всі у колючках. Навіть хмарка вгорі колючками вкрита.
Почав збирати малюк ті голочки-колючки.
Та так бігав, що від втоми впав і заснув.

Одного разу маленький зайчик, втікаючи від лисички потрапив у маленький гайок.
"Чудове місце для мене," - подумав він, роздивляючись липи, берізки, ялинки і дубочки, між якими росли кущики, квіточки і грибочки.
Та, коли стемніло, Вухань злякався. Навіть місячне сяйво його не заспокоїло. Малюк трясся всім тілом. І розбудив їжачка Коля, що жив поруч.

Десь у казковому лісі ховається нірка. І живе там Лисичка зі своїми дітками. Тато-лис на полювання ходить, а матуся малечу доглядає та розуму повчає.
Лисенята -- такі собі діти -- не могли на місці всидіти, то кігтики точили об корінці у найдальшому куточку нірки, то наввипередки ганяли серед колючок і свої пухнасті шубки подерли.

Як Їжачок взимку ялинки рятував
Наснилось Їжачку, що він прокинувся весною, а довкола жожної ялинки не росте, та й у цілому лісі ні одної не залишилось.
Аж прокинувся малий!
Хотів було з-під ковдри вилізти, але лапки змерзли.
Завернувся він, наче в шубку, і вийшов на вулицю.
А там!!! Білі шапки на соснах, шубки на ялинках, земля теж біла-біла.
Ступив Їжачок на неї -- ох як холодно!

Мала лиска лисеняток,
Не любили вони спати.
-- Глянь, матусю, й досі сонце
Світить у моє віконце!
-- Я ще кашку не доїла!
-- А я юшку не допила!
-- Колискову заспівай!
-- Казку нову прочитай!

А Лисичка схитрувала,
Рудим хвостиком вкривала,
Й "Люлі-люлі" заспівала.
В нірці вже панує тиша,
Лиш газдує поруч миша.

Та найменше лисеня
І сіреньке мишеня
Тишком-нишком повтікали,