Звірята

Рано-вранці Мишка вийшла у поле. З іншого боку жили її друзі - ховрашок і борсучок на узліссі.
Але як без гостинця йти!
Стала вона роздивлятися, що можна назбирати. Та й побачила гриби - бліді, на тоненьких ніжках.
"Хтось казав, що після дощу смачні гриби ростуть," - подумала сіроманка і зірвала одного гриба.
У блакитному небі сонечко піднялося вже високо, припікаючи землю.

Того року була пізня весна, а погода так швидко змінювалася з сонячної на дощ з градом, з затишшя до ураганного вітру, що лісові мешканці геть розгубилися.
Так і застудилась мама-кроля, коли бігала на галявину за соковитою травою для своїх кроленят. Чхає й кашляє вона.
Вухастики маленькі зібралися купкою і думають, чим їй допомогти.
Старший Білохвостик сказав:
- Треба малина і мед.

Якось кролю Фімку дідусь узяв з собою.
Малюк не знав, куди вони йдуть, тому уважно дивився на всі боки - тут він ще не бував.
Старі, але дуже охайні будиночки тяглися вулицею. Біля них цвіли в цю весняну пору нарциси і тюльпани.
Ось дідусь повернув до найбільшого будинку.
Великі вікна прикрашали вітражі.

Білочка Мілочка гуляла на сусідній галявині. ЇЇ горішки-ліщинки перетворилися в музичні інструменти для зайчика Тишка. А заяча мотузка стала гарною скакалкою для неї і лиски Іриски.
- А ходімо до мене, матуся пиріг спекла, - запропонувала білочка.
Лиска та зайчик ледь встигали за подружкою.
- Ось ми і вдома, - нарешті сказала Мілочка.
Тишка й Іриска оглядали гніздо. Тут вони знайшли...

Мишка сиділа біля свого ліжечка і перебирала скарби. Ось гілочка від дуба - раніше на ній висіли три жолуді і листочок, але жолуді вона зірвала, коли хотіла погратися ними, як м'ячиками, а листочок розсипався від старості. А це корінець від сосни - на ньому можна кататися як на човнику по джерелу, як на санчатах по снігу. І жолуді-м'ячики, і мотузка-гойдалка...