Звірята

Овечка Поллі стояла на пасовищі і спостерігала, як її кучерями грається вітер.
Вовна хвильками перекочувалася.
Як і трава внизу.
Поллі вхопила травинку перед самим носом, повернула голову, смикнула ще одну.
І поволегьки пішла до кошари. Якраз туди, здавалося, й дув вітер.
Там вже чекала мама.
Вітерець вмостився на соломі під дахом.
Стало тихо.
Поллі лягла біля мами.

Десь на краю африканської савани у справжній хатинці жив Лев, цар звірів.
Був він добрим і справедливим правителем.
А, що підданих мав багато, то й свої накази відправляв поштою.
Писав він документи на пергаменті. Тоді кликав до себе папугу-поштаря і відправляв з ним до адресата написане.
Та одного разу у Лева виникла ідея.

Жили у лісі п'ятеро веселих ведмежат.
Разом гралися, рибку ловили. Разом і гуляти ходили.
Якось Ласунчик запропонував:
- А давайте підемо на ягідну галявинку. Думаю, там ягідки вже доспіли.
- Ходімо, ходімо, - підтримав Пустун.
Він вже побіг у бік галявини, коли ззаду почулося:
-Зачекайте. А чи знаєте ви, які ягідки можна їсти? - спитала Пушинка.

Це було так давно, що ніхто вже й не згадає. Коли вушка у зайчиків були короткими, наче в кота.
Одного ранку Хвостик прокинувся від того, що йому на носика впала сніжинка. Сірий зайчик відкрив оченята і побачив, як довкола змінився світ.
Сніг вкрив пожовклу траву, гілочки кущів і дерев.
- Глянь, які гарні чисті шубки, - показав Хвостик мамі, яка дрімала поруч.

Ведмежа було не лише другом, а й сусідом Їжачка.
Та одного зимового вечора, коли лапа Ведмедика випала з його рота, і солодкий сон увірвався, він відчув якийсь незнайомий запах.
Сонний прийшов до сусіда. А той теж не спить. На столі у нього велике горнятко. Звідки підіймається пара.
-Це що? -спитало Ведмежа і присунулось ближче.