Звірята

Їжачок вийшов зранку за поріг. Пора обновити собі листя і мох, принести глиці на ліжко.
Та у небі летіло щось надзвичайне. Довгувата куля червоного кольору зі стрічкою, як малинка.
"Рожева, здається, чи малинова," -- спробував пригадати назву кольору їжачок.
Поки згадував, пустотливий вітер закинув кулю на дерево. Вона зачепилась за соснову голочку:
-- Пффффф!
І почала спускатися.

Шість місяців. Саме стільки Їжачок Голочка провів у селі, спостерігаючи за курками і гусками.
Шість місяців він разом з кицькою їв м'ясо і пив молоко.
Шість місяців він не був удома.
Але, мабуть, пора.
З кожним днем з дерев злітає все більше листя. Ночі стають холодніші (Бік корівки Ласуні наче й теплий, але Голочка все рівно мерзне).
Голочка підійшов до Свинки Хнюньки:

Жив на світі маленький павучок.
Його домівка була такою непримітною, а ліс настільки знайомий, що малюк мріяв, поставивши ложку після сніданку на стіл, поїхати машиною подорожувати.
Коли він розповів про це батькам, вони охоче погодились:
-- На березі моря живе чайка, яку я кілька років тому з павутиння витяг, -- додав тато.

Бджілка летіла додому. Вона несла увесь пилок, що зібрала за день, тому політ видавався важким.
"Треба їй допомогти," -- подумав вітерець.
Але Північний Вітер не вмів дути легенько.
Тому Бджілка за вітром долетіла аж до океану.
Крильця втомилися. Комашка почала опускатися. І побачила на хвилях Китеня.
-- Допоможи мені, будь ласка.

За воротами ховався садок.
Мімоза і магнолія підіймалися над невеличким парканом. Гортензія випустила кілька листочків назовні, щоб бачити світ.
А от брунії, гомфрені, протеї і кніфофії було достатньо розповідей.
Вони затишно почувалися на крихітних клумбах, які відвела їм господиня.
Господинею цього саду була Біла Мишка.