Звірята

У синьому морі жив маленький синій Кит. І, як всі дітки, любив він пустувати.
Найбільше задоволення йому приносило випускання фонтану на поверхні моря.
- Твій фонтан - великий синій гриб, - казала мама.
- А що таке гриб?
- Скоро дізнаєшся. Ми за кілька днів дістанемось острова з грибами.
Малюк зрадів і чекав зустрічі з ними...

Одного разу Поросятко прокинулося з думкою, що воно зовсім не хоче бути товстеньким.
"От би бути схожим на зайчика". Та стрибнути так, як зайчик, Поросятко не змогло.
"Може, мені пощастить стати пташкою?" - подумав малюк і замахів попередніми ратичками.
Та й тут дива не сталося.
Побачив він прямо перед носом моркву.
"Хочу мати такий гострий носик, як у моркви!" - зраділо Поросятко.

Жила в одному селі коза.
Та замість капусти і моркви, замість соковитої травми найбільше в світі вона любила дубове листя
Зелене, молоденьке чи осінню, вкрите бронзою дубове листячко було її улюбленими ласощами.
Та настала зима, і Коза дуже сумували за ним.
І однієї ночі їй наснився сон. Ніби вона опинилась серед дубового листя. З радощів Коза застрибала, затанцювала.

Далеко в морі жив маленький коник.
А, щоб не потрапив він у зуби хижакам, був майже прозорий.
Як же морський коник заздрив яскравим рибкам!
Змилосердилось над Коником сонце у небі. І якось перетворило малого на справжню веселку.
Але, от біда, відразу ж помітили його кілька акул.

Овечка Поллі стояла на пасовищі і спостерігала, як її кучерями грається вітер.
Вовна хвильками перекочувалася.
Як і трава внизу.
Поллі вхопила травинку перед самим носом, повернула голову, смикнула ще одну.
І поволегьки пішла до кошари. Якраз туди, здавалося, й дув вітер.
Там вже чекала мама.
Вітерець вмостився на соломі під дахом.
Стало тихо.
Поллі лягла біля мами.