Звірята

З запізненням до дня "Дякую"
Невеличка замальовка, звісно ж :)
Того ранку єнотик Гостроносик прокинувся раніше. Він тихенько вийшов з дому, щоб взяти зібрані учора корінці і помити їх.
Поки повернувся, прокинулась матуся:
-- Дякую, мій рідний.
Малюк прибрав швиденько жовте листя, яке заніс вітер через відчинене вікно прямо в улюблене крісло бабусі.
-- Дякую, -- сказала вона.

За вікном несподівано світліло.
Сова Ухха, котра щойно прилетіла з нічного полювання, охороняла останні зірки, котрі ще не згасли.
Тільки Різдвяна Велика Зірка ще залишалася на небі, не поспішаючи зникати.
Вона привітала ранкових колядників-снігурів. А тоді заглянула у вікно Вуханя.
Кроленя якраз прокинулось. Його переповнювали незвичні почуття.
"Сьогодні ж Різдво," -- подумав він.

-- Ти повільний, як равлик! -- чулося звідусіль. Та так часто, що навіть снитися Равлику почало.
"Треба щось з цим робити," -- подумав він і вирішив схитрувати.
Завтра Равлику терміново треба було бути в селі -- там на ставку качки змагання влаштовували, а його попросили суддею побути. Повзти ж цілу ніч хто захоче!
Лис Хитрун щовечора туди на полювання та й жив він поруч.

Тимур сидів на дивані, впершись у подушку. Поки мама з сестрою чарували на кухні з полуничним тортом (назва якось на "ф" починається), він хотів подивитися на комп'ютнрі відео про дельфінів.
Хлопчик натикнув кнопку...
І опинився по той бік екрану.
Спочатку він забігав по полю з ромашками і маками, яке було заставкою маминого робочого столу.

Почалися літні канікули. Совеня Пуг сиділо на відрі і гризло кусень сухаря, яке ще вчора було свіжим хлібом.
Перед ним сиділа мишка Сірушка. Вона любила приходити ввечері в гості і розказувати малому казки.
-- Розкажи мені якусь неправду. Літню неправду.
-- Високо в горах влітку лежить сніг. Там він ніколи не тане.
-- Як? Дійсно? -- спитало совеня.