Звірята

Десь на краю лісу, далеко на Півночі, жила в хатинці пустотлива Завірюшка.
Влітку вона літала між льодів Арктики, а взимку подорожувала разом зі снігами землею.
Іноді й по кілька днів вдома не бувала.
Та якось пробралася до Завірюшки в домівку Мишка.
Дивиться, а біля люстерка намисто лежить, між сріблом і золотом переливається.

Напередодні Нового року батьки прикрашали ялинку. Печиво в шоколаді, цукерки в яскравих обгортках вони вішали на колючі гілочки поруч з кульками і бурульками, хатинками й оленями.
Відразу ж, як ялинка осяяла вогниками оселю, під неї, наче подарунки, позлазилися павуки та мурашки.
Напрочуд тепла була зима.
- Заждіть, все не їжте, - пропищала Миша і теж кинулась до ласощів.

Одного ранку лисеня Хвостик вискочило з нірки на пошуки пригод. Воно бігло вперед і вперед, доки не потрапило в геть незнайоме місце.
Перед Хвостиком був справжній палац з вікнами і дверима, з вежами, гарною ліпниною та високими колонами.
І тут було так тихо, що рудий пригодошукач чув власне дихання.

Їжачок Ок тягнув за собою важку сумку. Він знайшов її на узбіччі стежини і звідти приємно пахло медом.
Їжачок був ще тим ласуном, тому залишити знахідку з таким солодким ароматом просто не міг.
Втомився, поки доніс, аж вкляк на порозі своєї нори під тисячолітнім дубом.
Ок відпочив. Закинув сумку, а тоді сам клубочком метнувся за нею.
Відкрив торбинку та й почав шукати той медовий запах.

Мишка забігла до класу вже після дзвінка.
- Знову спізнилася, - почулося від дошки суворий голос Сови Совівни.
- Я не навмисно. Мене вітром знесло зі стежини, - повідомила тихенько учениця.
Вчителька блимнула величезними очистками, але мовчала. Вона бачила вранці і поламані дерева, і розбиті гнізда.
Вітер напередодні зими розгулявся.