Звірята

Зайченя Сніжок сьогодні вперше йшов з батьками на поле.
Сім'я мала зібрати урожай моркви та капусти, щоб вистачило на всю зиму.
Спочатку малюк біг перед батьками. Його терпець уривався, тому старшим іноді доводилося окликати швидкого, майже білого малюка.
Коли Сніжок побачив капусту, застрибав від радостей.

Мишка Сірушка посміхнулася ранковому сонечку і солов'їній пісні.
Пора прокидатися.
Сьогодні вона зібралася з затишного хутора в ліс по суницю.
-- І здалися тобі ті ягоди, -- сміявся горобець. -- Поїла б зерна, випила би від Красої молока. Та й годі!
-- Ех, сусіде, а мені ті суниці всю ніч снилися. Такі смачні та запашні! Йду!

Такса Тося прийшла до парку разом зі своєю новою господинею і її онучкою.
Бабуся відпустила Оксанку з метеликом-каталкою на галявину. А Тося залишилася поряд. Спостерігати.
Ось поруч зі ставком, де мелодійно кумкала жаба, прочалапала качка.
"Вона, мабуть, не знає, що не варто лізти в незнайому воду. Там навіть табличка "купатися заборонено" прикріплена".
-- Гав-гав, заждіть!

Тишко обережно ступив лапою на білий, холодний сніг.
Він не любив снігу. Який нормальний кіт може любити це мокре покривало, що вкриває зимою землю.
Та нині слід перебороти свій страх, бо там, за хвірткою, його чекає Маркіза. Біленька кішечка з блакитними очима. Каже, що очі їй від бабусі дісталися. І понад сьогодні відправила йому послання з горобцем Цвінем.

ЇЯкось тривожно було їжачку перед дверима до садочку. І незрозуміло. Там його чекав новий світ.
Він притис сильніше до себе м'якеньку Гусінь, пошиту бабусею.
Мама міцно стиснула крихітну долоньку:
- Все буде добре.
За порогом було настільки захоплююче, що переживання розтанули, як ранковий туман.
До новенького прибігли Зай і Білка - друзі-сусіди.