Звірята

Їжачок Ок тягнув за собою важку сумку. Він знайшов її на узбіччі стежини і звідти приємно пахло медом.
Їжачок був ще тим ласуном, тому залишити знахідку з таким солодким ароматом просто не міг.
Втомився, поки доніс, аж вкляк на порозі своєї нори під тисячолітнім дубом.
Ок відпочив. Закинув сумку, а тоді сам клубочком метнувся за нею.
Відкрив торбинку та й почав шукати той медовий запах.

Мишка забігла до класу вже після дзвінка.
- Знову спізнилася, - почулося від дошки суворий голос Сови Совівни.
- Я не навмисно. Мене вітром знесло зі стежини, - повідомила тихенько учениця.
Вчителька блимнула величезними очистками, але мовчала. Вона бачила вранці і поламані дерева, і розбиті гнізда.
Вітер напередодні зими розгулявся.

Поллі взяла до лапок ручку.
- Мамо, а навіщо писати.
- Щоб краще запам'ятати всі букви.
- Але я їх знаю.
- Щоб запам'ятати всі правила, де який знак ставиться. А ще, щоб звільнити твою уяву.
- Тоді я краще малюватиму, - не вгамовувалось кроленя.
- Сонечко, завдяки малюнку ти покажеш кольорову картинку. А на письмі її можна доповнити запахами, звуками, смаками та переживаннями.

Якось їжачок Коль вирішив попустувати.
Він вибрався з нори на узліссі і побіг до найближчого села.
Там забрався у курник, влігся клубочком у сідало і задумав налякати півня. Та Голосистий побачив гостя і вирішив його провчити.

Якось восени, коли мама-ведмедиця наказала Михасю готуватися до сну, ведмежа залізло у ліжечко і спостерігало за зірками на небі.
Воно так мріяло опинитися десь у космосі серед зірок.
- Ну, привіт, мале, - наче проблимала найяскравіша зірочка у вишині.
- Знаємо, знаємо ми твоє бажання, - додала її сусідка. - І виконаємо його.
Повз неї почала падати дрібна зірочка.