Звірята

Він поселився під самим дахом новобудови.
Великий чорний крук вибрав це місце не даремно.
Звідси виднілися труби-гіганти, а поруч у сосновому ліску, що слугував міським парком, жили білки-пустунки і кілька їжаків.
Тому самотнім птах не був.
Якось полетів крук до річки, що в'яном крутилася довкола міста. І зустрів на пляжі черепашку.
- Звідки ти тут така взялася? - здивувався птах.

Зібралися якось звірята свято зустрічати.
Ведмідь каже:
- У зимову сплячку впадати не хочу. Краще Новий Рік зустрічати. Може, навіть Діда Мороза побачу.
- Ми й самі його ніколи не зустрічали, - розсміялися Зайчик з Білочкою.
Оленятко запропонувало листа головному зимовому чарівнику написати.
Їжачок взяв бронзовий дубовий листок і ялинову голку. І почав писати з допомогою друзів:

"Хто прокидається у лісі разом зі світанком?" - гадала маленька Кваккі.
Жабка жила на лісовому болоті і спала лише вдень, коли спекотно, і вночі.
Та світанки вона зустрічала вгорі, на латаття. Застрибувала на найбільший листочок.
І чекала сонечка.
Але не в небі. Вона очікувала його купання в рідному болоті.
Так і сиділа. Тихо-тихо.

До лісу прийшла осінь. Вона позолотила липи і клени, граби та дуби.
Лисеня вийшло з нори і дуже цьому здивувалося.
Ліс був такого ж забарвлення, як і він.
- Ура, тепер мене зайці не побачать!
І він помчав на полювання.
Але вухані все одно лисеня чули здалеку. Та й втікали швидко.
Після кількох годин біганини хахекане лисеня повернулося додому голодним.
Але тут вже мама зварила обід.

Вранці кіт Чорнилко вийшов на полювання. Головне, не пустити в дім мишу. Але та була хитра і пробралася через щілину в стіні.
Кіт не переживав. Він залишив у кожній кімнаті по кошеняті.
І, хоч це були лише іграшки, мишка так злякалася, що більше до Чорнилка і його дому не підходила.

©Марія Солтис-Смирнова