Звірята

До лісу прийшла осінь. Вона позолотила липи і клени, граби та дуби.
Лисеня вийшло з нори і дуже цьому здивувалося.
Ліс був такого ж забарвлення, як і він.
- Ура, тепер мене зайці не побачать!
І він помчав на полювання.
Але вухані все одно лисеня чули здалеку. Та й втікали швидко.
Після кількох годин біганини хахекане лисеня повернулося додому голодним.
Але тут вже мама зварила обід.

Вранці кіт Чорнилко вийшов на полювання. Головне, не пустити в дім мишу. Але та була хитра і пробралася через щілину в стіні.
Кіт не переживав. Він залишив у кожній кімнаті по кошеняті.
І, хоч це були лише іграшки, мишка так злякалася, що більше до Чорнилка і його дому не підходила.

©Марія Солтис-Смирнова

На соняшниковому полі вранці починалася метушня. Знизу бігали мурахи, повзала гусінь. На квіти зліталися оси, бджоли та метелики.
Ось на одного соняха скраю враз сіли три крилаті красені.
- Нумо змагатися. Хто перший поле перелетить, - запропонував Блакитний, як небо.
- Та ще й сідаючи на кожну квіточку, - уточнив Жовтий, що майже зливався з пелюстками.

Вухо вловило якийсь дивний звук. До цього Плямка був впевнений, що знає всі нічні звуки рідного лісу. Помилився?
Зайчик спробував прокинутись. Дзвеніло неподалік. І він хотів дізнатися, що ж там коїться.
Спустив з ліжечка одну лапку, іншу. У вухах знову задзвеніло. Аляска спробував розплющити очі. І ніяк.
"Знову лягати спати?"
Та цікавість його здолала.

- Я завжди мріяла про море, справжнє море, - сміялася черепашка Сюззі, коли бігла по піску до великої води.
Вона не пам'ятала, як опинилася в зоомагазині. Але її швидко "вдочерили" Микола і Маринка.
Вони її вигудювали по квартирі, купали, годували яблучками й капустою.