Звірята

На світанку метушня
В вулику малому-
Раз бджола і два бджола
Зібралися в поле.
Хто з кульбаби мед несе,
Ну а хто з волошки.
Тільки Джмелик спить усе -
Притомився трошки.
Ось маленьке Бджоленя
Тихо підлетіло
І отому Джмелю
Свого пилку уділило.
Равлик виповз з-під листка,
Зойкнув випадково,
Бо на дихався пилка...
- Тепер їмо троє!
Тут нізвідки і жучок:
- Можна мені з вами?

Їжачок Сонько сидів перед гіркою і розмірковував про життя в лісі.
Це ж треба, як йому не пощастило і доведеться всю зиму спати. А міг би як білочка чи зайчик у сніжки гратися.
Але цього року якась дуже холодна осінь. Вітри завивають, дощі йдуть безупинно.
- Добре, що я нірку утеплив з друзями вчора, - тихо радів Сонько.
Він скрутився клубочком посеред моху і листя. І поринув у сон.

Кіт лежав на підвіконні. Він ліниво перевертався, підставляючи боки сонцю. Осіннє сонечко вже не гріло. Але як добре, що воно вийшло з-за хмар. Бо через дощ, що йшов три дні, Нявчик навіть не гуляв.
- Ще п'ять хвилин полежу і побіжу горобців лякати.
З превеликою радістю котик вийшов на подвір'я. Кури біля курника якраз снідали зерном. А біля них весело стрибали горобці.

Мозок у свинки Пінкі аж кипів.
Вона запросила на іменини козу і овечок, а чим їх годувати, ніяк не придумає.
- О, капуста! Буде вітамінний салат!
Аж настрій покращився, коли свинка зірвала і нарізала капусту, моркву, додала туж'жи кропу та петрушки.
Друзі принесли іменинниці святкового торта від корови Кралі. І їм дуже сподобався салат.

Жив на вулиці сірий котик.
Маленький і постійно голодний. І не тому, що ніхто його не годує, а тому, що швидко росте.
Все намагався у будинок пробратися, але ніхто його туди не впускав.
Тому залишалося лише бігати за ногами.
Іноді чкурне господині під ноги, а та його тапком зачепить, ніби покатати хоче:
- Маковію, ну що за звичка! Я ж тебе і збити можу, - чулося десь зверху.