Звірята

Білченя Руденьке щойно повернулося до рідного дупла.
Поки бігло та стрибало, все довкола припорошило легким снігом.
- Треба карту намалювати, поки все пам'ятаю.
Малюк почав вимальовувати на снігу кружечки-комірчини і шлях до них.
- Тепер все! Можна бігти й обідати.
Радий помчав додому, звідки вже пахли гриби і горіхи - мама готувала вечерю.

Іменини в їжачка -
Мама Колю торт спекла,
Наварила з груш компоту,
Додала малини трохи.

Прикрасила нору листям
Та осіннім всім, барвистим -
Кетяги висять калини,
Ось у вазочці шипшина.

Білка принесла горішки -
Полузкають друзі трішки.
Зай Капусту і морквину
Притягнув на іменини.

Ведмежа принесло меду
До компоту й пирога.
Що у лісі всім ще треба?
Й так гостина немала!

На світанку метушня
В вулику малому-
Раз бджола і два бджола
Зібралися в поле.
Хто з кульбаби мед несе,
Ну а хто з волошки.
Тільки Джмелик спить усе -
Притомився трошки.
Ось маленьке Бджоленя
Тихо підлетіло
І отому Джмелю
Свого пилку уділило.
Равлик виповз з-під листка,
Зойкнув випадково,
Бо на дихався пилка...
- Тепер їмо троє!
Тут нізвідки і жучок:
- Можна мені з вами?

Їжачок Сонько сидів перед гіркою і розмірковував про життя в лісі.
Це ж треба, як йому не пощастило і доведеться всю зиму спати. А міг би як білочка чи зайчик у сніжки гратися.
Але цього року якась дуже холодна осінь. Вітри завивають, дощі йдуть безупинно.
- Добре, що я нірку утеплив з друзями вчора, - тихо радів Сонько.
Він скрутився клубочком посеред моху і листя. І поринув у сон.

Кіт лежав на підвіконні. Він ліниво перевертався, підставляючи боки сонцю. Осіннє сонечко вже не гріло. Але як добре, що воно вийшло з-за хмар. Бо через дощ, що йшов три дні, Нявчик навіть не гуляв.
- Ще п'ять хвилин полежу і побіжу горобців лякати.
З превеликою радістю котик вийшов на подвір'я. Кури біля курника якраз снідали зерном. А біля них весело стрибали горобці.