Звірята

Поблизу одного королівського палацу жив Лев.
Щодня він слухав музику звідти, нюхавн смачні аромати з вікна кухні та дивився скільки народу йшло вшанувати короля.
Лева захопив такий смуток, що не він він користується пошаною. Адже він теж був хорошим королем.
Тому, коли випала нагода впіймати короля на прогулянці, Лев нею скористався.
- Проси, що завгодно, тільки не їж мене, - сказав король.

- Падай падай дощику, звари мені борщику! - співало Мишеня на кухні.
- Є квасоля, бараболя, цибулина, бурячок, морква - можна варити, - стиха мовила матуся-мишка.
- Та не хочу я того борщу! - відмовилося сіре малятко і продовжило перебирати зернята.
Матуся глянула на годинник. Наближався час обіду, якраз прийдуть зі школи старші дітлахи, а їсти нічого немає.

Лесик знову хвилювався. Тому погано спав.
- І чого ти крутишся, як в'юн, - питала мама, обіймаючи його.
- Я ж вперше піду з татом до села. На справжню ферму!
Лисиця й забула про це.
Усміхнулася, коли згадала, як сама вперше на ферму ходила, та й заспівала малому колискову.
Тато розбудив Лесика на світанку.

Білочка Рудка стояла на порозі власної комори. Вона була впевнена, що у них з бабусею повну запасів, але коли заглянула до комори аж сіла з несподіванки. Подивилася зараз вліво і вправо а там пусто.
Пахло свіжою тирсою. І жодного натяку на горіхи та шишки.
Лише в дальньому куточку руденька побачила пір'їну.
"Дивно у нас таких птахів я не бачила."

Собачка Рудка рідко бувала на вулиці. Вона була домашньою твариною і любила гуляти лише по квартирі.
Та якось, весною, Рудка прокинулася від того, що їй важко дихати.
Вона спробувала загавкати, щоб покликати свого маленького господаря, але замість цього лише закашлялась.
Володя прибіг сам, він дивився у великі собачі очі і не міг нічого зрозуміти, тому покликав маму.