Звірята

Таффі сиділа перед вікном. Біла велика собака вважала цей килимок улюбленим місцем в хаті. Адже саме звідси можна було побачити схід сонця і піти будити господарів, літню зливу чи весняну грозу (від блискавок сховатися за великим диваном). Але. Що це? З сірого неба падає щось біле. Вкриває килимком траву, дах сусіднього будинку, тротуар. Ось кілька крихітних білих плям залишились на шибці.

- Колю, скрутися колобочком та спустися до старої сосни. Там тебе бабуся з яблуками чекає.
Малий їжачок ще не вмів так звертатися, тому повернувся на бочок і покотився вниз так.
Бабуся Голка стояла з кількома яблуками на поготові.
- Ось мамі на пиріг. А оці вам для мазі від комашні, - витягла кілька з-під фартуха, не таких гарних, як у лапах.

Коту Василю дуже хотілося сметанника - торта на сметані і сметанним кремом перемащеним. Смакота! Бо ще й солоденький.
Але по сметану треба було йти на ярмарку.
А там! В'ялена рибка, ковбаска, сальце!
Вуса у кота розтягнулися, ніби намагаються всі пахощі і смаки впіймати. І очима він водить - вліво-вправо.

Під високою-високою стріхою хати, яку за її висоту назвали Говерлою, щось зашурхотіло.
Котик Байрактар відразу вирішив перевірити, що там коїться.
Він не боявся ні зими, ні ночі і був дуже е сміливим.
Тому впевнено пішов сходами вгору.
Але, як він не оглядав горище, порушників ніяк не міг знайти. Аж ось у кутку помітив невеличку мордочку хом'ячка.

"Який же я незграба," подумав ведмедик Бурко, коли зачепив плечем найбільшого вулика на лісовій пасіці.
"Оце помічник," - зітхнув старий борсук Сопун. Саме він разом з бобрами Зубом і Хвостом допомагали бджолам по господарству.
Але бобри нині лагодили після паводка греблю, а пасіку слід було привести до ладу, бо вчора буревій накапостив.
- Бурко, нумо разом! Швидше буде!