Звірята

Цього літа було все інакше. Він дізнався таємницю.
Дідусь бобер розповів Бобрику про річку Мідну і Чарівну Вербу.
А ще пообіцяв, що, якщо малий йому допомагатиме, відвести і показати все.
Роботи було не дуже багато - нову греблю звести, щоб мати власне водосховище.
- А взимку, як вода замерзатиме, у нас буде ковзанка, - пообіцяв старенький.

Якось вранці собачка Білка прокинулася від того, що їй наснився дурний сон. Наче вона яйця погубила.
Тому біленька собачка цілий день не могла собі місця знайти. Ходила то в сарай, то до стайні. А в курник боялася заглядати.
Поки їхня ґаздиня Мариня не здійняла там крику:

-Крап-крап! Крап-крап-крап, - співав веселий весняний дощик.
Котик дивився у вікно, як краплі стікають по вікну, стовбуру дерева, даху і перетворюються в калюжі на землі.
Він мав нині провідати Пса. Але хто ж гулятиме під дощем...
Коли хвостатий прокинувся, гріло сонечко. Калюжі висохли.
І кошеня побігло на вулицю. Його вже зачекався цуцик.
- Привіт! Помчали до озера! Там качки прилетіли!

Лисеня Лесик ніяк не могло заснути. Крутилося, як дзиґа з боку на бік і з нетерпінням чекало ранку. Бо саме на світанку вони з татом вперше підуть на риболовлю.
Лисик прокинувся від легенького доторку. Тато Микита показав, щоб збирався тихо, адже мама і сестрички ще спали.
Вони взяли вудки, відерце, банку з викопаними вчора черв'яками і рушили до лісового озера.

Невеличке болото ховалося у траві повністю. Вона вже геть зеленіла, зігріта сонцем.
З води виглянула жабка. Вона хотіла переконатися що наступила весна.
- Ура! Ква! Квітка!
І щаслива жабка стрибнула назад у болото, щоб розказати про весну всім.

©Марія Солтис-Смирнова