Звірята

Як же вона любила ці дні, наповнені кульками, смаколиками та гостями.
Білочка Руденька заглянула бабусі через плече. Та якраз витягла з печі іменинний пиріг.
- Горіховий. Як ти любиш. Залишилося ще медом полити і готово.
Братики Рудь і Круть надували кульки.
- Один, два, три! Все!
І вони побігли закидати дерев'яний конструктор від бобрів до комори.

"Хто просинається в лісі разом зі світанком?" - гадала маленька Кваккі.
Жабка жила на лісовому болоті та спала лише вдень, коли було спекотно, і пізно вночі.
А світанки вона зустрічала вгорі на лататті. Застрибувала на найбільший листок і чекала сонечка.
Але не в небі. Її приваблювало чекати, поки сонце з'явиться у воді.
Так і сиділа. Тихо-тихо.

Жучок Вус залетів через відчинене вікно до приміщення. Яскраві лампи відсвічувалися від глянцевих обкладинок книжок.
Вус сюди потрапив вперше. І то не сам - його вітер приніс. Тобто пригнав. Та так сильно розігнав, що жучок у книжку залетів.
Вибрався з-під сторінок, роззирнувся довкола, а тоді як чхне! Аж бібліотекаря-бобра розбудив.

Вухо вловило якийсь дивний звук. До цього Плямка був впевнений, що знає всі нічні звуки рідного лісу. Помилився?
Зайчик спробував прокинутись. Дзвеніло неподалік. І він хотів дізнатися, що ж там коїться.
Спустив з ліжечка одну лапку, іншу. У вухах знову задзвеніло. Плямка спробував розплющити очі. І ніяк.
"Знову лягати спати?"
Та цікавість його здолала.

- Я довіряю тобі найважливіше що у мене є! - лисеня Рудь передав борсуку Борчику скриньку.
- Що тут?
- Це секрет! Мені його передав дідусь і наказав берегти, як зіницю ока.
- І що? Ти навіть не знаєш, що там?
- Пам'ять. Мого діда, його діда-прадіда теж.
- Рудику, але мені чому віддаєш?
- Ми переселяємося. От знайдемо нову домівку, я й заберу скриньку.
- Ну, гаразд!