Звірята

Бджілка летіла додому. Вона несла увесь пилок, що зібрала за день, тому політ видавався важким.
"Треба їй допомогти," -- подумав вітерець.
Але Північний Вітер не вмів дути легенько.
Тому Бджілка за вітром долетіла аж до океану.
Крильця втомилися. Комашка почала опускатися. І побачила на хвилях Китеня.
-- Допоможи мені, будь ласка.

За воротами ховався садок.
Мімоза і магнолія підіймалися над невеличким парканом. Гортензія випустила кілька листочків назовні, щоб бачити світ.
А от брунії, гомфрені, протеї і кніфофії було достатньо розповідей.
Вони затишно почувалися на крихітних клумбах, які відвела їм господиня.
Господинею цього саду була Біла Мишка.

Голочка через поле добрався до села.
А там такий галас!!!
Кури квохчуть, гуси гелгочуть, качки крякають, корови мукають...
Згадав їжачок, що їв він давно.
Дивиться, ворота.
А на них зверху з кожного боку сторож стоїть!
Хвіст догори підняв, чуба розпушив!
Один півник рябенький. А інший сіренький.
-- Стій, хто йде!
Їжачок від здивування аж сів.

У містечку Під Літнім Сонцем жили собі кроленята .
Дехто городи копав і моркву вирощував.
Інші на світанку шукали у воді скарби-мушлі, які з приливом несло до берега.
А малі кроленята у схованки між будинків гралися і на гойдалці каталися.
На гойдалці, що злітає, здається, аж до неба, каталися всі, крім малого Куцохвостика.
Він боявся висоти. Добре, що мешкав він на першому поверсі.

Того року була пізня весна, а погода так швидко змінювалася з сонячної на дощ з градом, з затишшя до ураганного вітру, що лісові мешканці геть розгубилися.
Так і застудилась мама-кроля, коли бігала на галявину за соковитою травою для своїх кроленят. Чхає й кашляє вона.
Вухастики маленькі зібралися купкою і думають, чим їй допомогти.
Старший Білохвостик сказав:
- Треба малина і мед.