Під горбочком спав ведмедик Бурко.
Теплий барліг і солодка лапа сприяли тому, що ведмежа спокійно посопувало цілу зиму.
Аж поки...
Вгорі вже стікав потоками сніг, ранковий мороз змінили пташині пісні, а Бурко й далі спав.
- Так не годиться, - міркував його друг, борсук Смужка. - Я вже тиждень тому прокинувся, а сонько Бурко й далі спить!