Звірята

Невеличке болото ховалося у траві повністю. Вона вже геть зеленіла, зігріта сонцем.
З води виглянула жабка. Вона хотіла переконатися що наступила весна.
- Ура! Ква! Квітка!
І щаслива жабка стрибнула назад у болото, щоб розказати про весну всім.

©Марія Солтис-Смирнова

Того ранку було так сонячно, що лисеня прокинулося ще на світанку.
Зробило швиденько зарядку, і, шоб не турбувати матусю, бо у неї сьогодні свято, сіло малювати листівку.
На дубовому листку завдяки гострому перу з'явився невеликий букет ромашок, маминих улюблених квітів.
Та ось подув вітер, підхопив вітальну листівку, і поніс її з галявини.

Того ранку на диво пахло весною.
Мурко, Сірко, Сивко зібралися купкою та й почали радитися, як би її пришвидшити.
- Найкраща ознака весни - пташки на деревах, - міркував найстарший Мурко.
- Йой, та які пташки?! Ади, на гілках навіть ще котиків не видко, - зауважив йому Сивко.
Його торік студентка з карпатського села привезла. Та у гуртожитку, виявляється, котів тримати не можна.

- Скре-ке-ке, бабусю, налий мені води. Будь ласка.
Мале сороченя сиділо на кухні у великому лісовому будиночку своєї бабусі - вчительки Лісової школи грамотності.
Воно прибуло на канікули набратися сил.
- Зараз, Білокрильце, зараз.
Вона набрала склянку чистої води.
- Чьо таке! Та чьо це таке! - скаржився онук, коли улюблений мультик перестав показувати.

Коли розтанув увесь сніг, цуценя Плямка вибіг з великої і зручної буди.
Може, їхня домівка була такою, бо песик був ще маленький, сестричка і братик грілися під теплим боком батьків, їх годували ще тричі на день смачною їжею.
Що ще треба для щастя цуцику.