Звірята

- Я довіряю тобі найважливіше що у мене є! - лисеня Рудь передав борсуку Борчику скриньку.
- Що тут?
- Це секрет! Мені його передав дідусь і наказав берегти, як зіницю ока.
- І що? Ти навіть не знаєш, що там?
- Пам'ять. Мого діда, його діда-прадіда теж.
- Рудику, але мені чому віддаєш?
- Ми переселяємося. От знайдемо нову домівку, я й заберу скриньку.
- Ну, гаразд!

Їжачок Ох тягнув за собою важку сумку. Він знайшов її на узбіччі стежини, і звідти приємно пахло медом.
Їжачок був ще тим ласуном, тому залишити знахідку з таким солодким ароматом просто не міг.
Втомився поки доніс неймовірно. Ось вже й рідна нора під тисячолітнім дубом.
Ох закинув сумку через поріг і клубочком метнувся через неї. Трохи віддихався і почав шукати той медовий запах.

Таффі сиділа перед вікном. Біла велика собака вважала цей килимок улюбленим місцем в хаті. Адже саме звідси можна було побачити схід сонця і піти будити господарів, літню зливу чи весняну грозу (від блискавок сховатися за великим диваном). Але. Що це? З сірого неба падає щось біле. Вкриває килимком траву, дах сусіднього будинку, тротуар. Ось кілька крихітних білих плям залишились на шибці.

- Колю, скрутися колобочком та спустися до старої сосни. Там тебе бабуся з яблуками чекає.
Малий їжачок ще не вмів так звертатися, тому повернувся на бочок і покотився вниз так.
Бабуся Голка стояла з кількома яблуками на поготові.
- Ось мамі на пиріг. А оці вам для мазі від комашні, - витягла кілька з-під фартуха, не таких гарних, як у лапах.

Коту Василю дуже хотілося сметанника - торта на сметані і сметанним кремом перемащеним. Смакота! Бо ще й солоденький.
Але по сметану треба було йти на ярмарку.
А там! В'ялена рибка, ковбаска, сальце!
Вуса у кота розтягнулися, ніби намагаються всі пахощі і смаки впіймати. І очима він водить - вліво-вправо.