Звірята

Скельця лежали по лісі то тут, то там. Прозорі, зелені, коричневі, більші і малі ховалися серед трави та між корінням.
Звідки вони ж тут взялися, жодне скельце не пригадувало.
Може, вони колись були гарними пузатими акваріумами чи чудернацькими вазами? А, може, улюбленою чайною чашкою? Чи пляшкою?
Настав гарний сонячний день. І промінці почали свою пробіжку по землі.
Зазирнули вони в ліс.

Того літнього ранку за вікном весело щебетали пташки. Їх дзвінкі пісні кликали лапку вилізти з-під тонкої ковдри і побігти до тихої річки в кінці городу. Там вже чекав, щоб порибалити, тато Товстунець.
Ведмежа так і зробило. Взяло свою тонку вудку, зібрані вчора хробачки і пішло повз зелененькі огірочки та кабачки, рожеві ще помідори, соковиту малину і червоні ягідки порічок на кладку.

Довга літня днина налаштувала лисеня на пригоди.
На ферму вони з татом ходили вранці. В обід Лесик допомагав ведмедику Бурку на лісовій пасіці мед збирати.
А от що робити надвечір?
- Ой, і важка ця торба, - почув малюк з дерева.
Там сиділа лісова поштарка Сорока і зітхала.
- А що там, тітонько?
- Та видра у зоопарк дітям банку з мальками передала, щоб у ставку розвели.
- В зоопарк?!

Кріт прорив новий хід і потрапив у справжню книгарню.
У напівтемному приміщенні він роззирався по боках, де попри стіни височіли повні стелажі:
- Як тут гарно!
Щоб краще бачити, гість дістався стола.
Аж раптом йому до носа потрапила пилинка з пера. Кріт чхнув так сильно, що впала чорнильниця, а довкола неї розпливлася калюжа.

Поле пахло дощем, який щойно закінчився.
Сонце вийшло так раптово, що метелик Цятка злякався промінця під листком.
- Треба летіти додому, поки знову не задощило.
Попереду з-під листка піднялася бджола.
Але летіла так повільно, що метелик її обігнав.
Він мчав до гаю.