Звірята

У лісі, поблизу галявини, де любили відпочивати люди, жив Єнотик Чу. Прозвали його так тому, що все ЧУв, трохи ЧУдив, але найбільше казав "баЧУ" і "віддяЧУ".
Прокинувся він якось вранці, ліс вкрив легкий туман з озерця.
І Чу хотів набрати собі свіжих грибів, помити у озерці та поснідати.
Та, от халепа. Він нічого не бачив і не відЧував смачних запахів. Лише сморід.

Лисеняті Рудику нудно було сидіти на місці.
Спочатку він заважав бабусі робити варення на зиму.
Після цього намагався дошкуляти дідусю. Але той працював на пасіці, тому Рудик злякався бджіл і втік.
Тато майстрував дерев'яні годівниці для великих тварин, тому лисеня у майстерню і носа не посунуло - на тирсу воно нестерпно чхало.

Котик Рудько вийшов з хати.
Його білі панчішки на лапах зараз нагадували покривало, котре вкрила землю.
За ніч нападало стільки снігу, що не було видно ні кущика праворуч входу, ні паркану ну край городу.
Кіт спробував вступити на сніг та й провалився.
Няв-няв, як же ворону на гостину покликати в таку погоду?! - бідкався він.

Поблизу одного королівського палацу жив Лев.
Щодня він слухав музику звідти, нюхавн смачні аромати з вікна кухні та дивився скільки народу йшло вшанувати короля.
Лева захопив такий смуток, що не він він користується пошаною. Адже він теж був хорошим королем.
Тому, коли випала нагода впіймати короля на прогулянці, Лев нею скористався.
- Проси, що завгодно, тільки не їж мене, - сказав король.

- Падай падай дощику, звари мені борщику! - співало Мишеня на кухні.
- Є квасоля, бараболя, цибулина, бурячок, морква - можна варити, - стиха мовила матуся-мишка.
- Та не хочу я того борщу! - відмовилося сіре малятко і продовжило перебирати зернята.
Матуся глянула на годинник. Наближався час обіду, якраз прийдуть зі школи старші дітлахи, а їсти нічого немає.