Звірята

Садовичок Веснянка і його сад.
Ранньою весною, коли легкий та пухнастий сніг перетворювався у калюжі та струмочки, а земля оживала від довгого зимового сну, під високим парканом пробилося кілька крихітних паростків.
Тут колись буде сад, - зраділа маленька дівчинка Вікторія.
Вона роздивлялась крихітні стебельця:

У малиннику зустрілись двоє ведмежаток. Одне мама відправила збирати ягоди на пиріг, інше прибігло просто поласувати.
Швидко працювали малята. За кілька хвилин малини на кущі не залишилось. Лише одна ягідка на найвищій гілці.
-- Це моя, -- потягнувся перший ведмедик.
-- Ні, моя, я перший її помітив, -- сказав інший та й наступив першому на лапу.

До зоопарку з гарним ставком залетів пелікан.
Він якраз шукав собі нову домівку, бо улюблений океан біля його рідного дому чомусь піднявся, і кілька пагорбів з деревами опинилися в воді.
-- Як тут спекотно, -- почув гість.
Він почав роззиратися.
Ось до ставка, де поважно стояв на одній нозі рожевий фламінго йшла поволі черепаха.

Ніхто, крім малого Владика з третього під'їзду не знав, як у їхньому дворі завелася пухнаста руденька Гривенька.
А хлопчик якось, як повертався додому, помітив під лавкою крихітне цуценя, що помістилося на паперовій гривні.
Тому й назвав знахідку Гривенькою.
Забрав малечу додому.
Але до вечора бабуся так розкашлялася, що хлопчик зрозумів - собачки вдома не буде.

А Мишка знову брала яскравий ліхтарик і йшла на узлісся.
Бабуся казала, що зима прийде звідти.
То Мишка й бігала перевіряти, чи не йде.
Аж якось небо потемніло. І крихітна хвостунка залишилася в теплій норі. Закрилася між мої і листя й заснула.
Вранці схопила вона свого ліхтарика і вибігла з домівки.
А навколо все біле-біле.