Звірята

Такса Тося прийшла до парку разом зі своєю новою господинею і її онучкою.
Бабуся відпустила Оксанку з метеликом-каталкою на галявину. А Тося залишилася поряд. Спостерігати.
Ось поруч зі ставком, де мелодійно кумкала жаба, прочалапала качка.
"Вона, мабуть, не знає, що не варто лізти в незнайому воду. Там навіть табличка "купатися заборонено" прикріплена".
-- Гав-гав, заждіть!

Тишко обережно ступив лапою на білий, холодний сніг.
Він не любив снігу. Який нормальний кіт може любити це мокре покривало, що вкриває зимою землю.
Та нині слід перебороти свій страх, бо там, за хвірткою, його чекає Маркіза. Біленька кішечка з блакитними очима. Каже, що очі їй від бабусі дісталися. І понад сьогодні відправила йому послання з горобцем Цвінем.

ЇЯкось тривожно було їжачку перед дверима до садочку. І незрозуміло. Там його чекав новий світ.
Він притис сильніше до себе м'якеньку Гусінь, пошиту бабусею.
Мама міцно стиснула крихітну долоньку:
- Все буде добре.
За порогом було настільки захоплююче, що переживання розтанули, як ранковий туман.
До новенького прибігли Зай і Білка - друзі-сусіди.

Єнотик П'єр поспішав. Ось-ось він вирушить у свою першу самостійну подорож, без батьків. Тільки зі своїм товаришем, котиком Філіпом.
Спочатку П'єр і сам боявся. Як це він без батьків мандруватиме. Але друг його заспокоїв.

Хом'як Хома вийшов зі своєї затишної нірки і не впізнав ні далекий зелено-чорний ліс, ні поле. Все засипало білим пухнастим снігом.
Гризун злякався: "У мене й запасів на зиму не вистачить. Що робити?"
Ще кілька днів тому йому мишка Польовка казала, що перебереться ближче до села, бо сніг близько -- хвостик мерзне.
А він її висміяв.