Звірята

Пінгінятко Отті розглядало листівку. Там були намальовані справжні дерева, вкриті крихітними рожевими квіточками. І під деревом стояла хатинка, попри яку цвіли тюльпани.
На листівці біля малюнка переливалась "ВЕСНА".
А зі зворотнього боку ведмедик Мілкі написав: "У нас почається літо, не мерзни, приїжджай!"

Якось відправила мама-ведмедиця своїх синочків Бурого і Солодколапого до лісу по ягоди на пиріг.
Дивляться вони, а на галявині яблунька зі стиглими плодами. Зірвали ведмедики кілька яблучок в поклали до кошика.
Неподалік зібрали жменю соковитої лісової суниці.
Та, як підійшли до малинника, сталася біда.
Бурий всі ягідки клав до яблук та суниць, а Солодколапого до рота.

З запізненням до дня "Дякую"
Невеличка замальовка, звісно ж :)
Того ранку єнотик Гостроносик прокинувся раніше. Він тихенько вийшов з дому, щоб взяти зібрані учора корінці і помити їх.
Поки повернувся, прокинулась матуся:
-- Дякую, мій рідний.
Малюк прибрав швиденько жовте листя, яке заніс вітер через відчинене вікно прямо в улюблене крісло бабусі.
-- Дякую, -- сказала вона.

За вікном несподівано світліло.
Сова Ухха, котра щойно прилетіла з нічного полювання, охороняла останні зірки, котрі ще не згасли.
Тільки Різдвяна Велика Зірка ще залишалася на небі, не поспішаючи зникати.
Вона привітала ранкових колядників-снігурів. А тоді заглянула у вікно Вуханя.
Кроленя якраз прокинулось. Його переповнювали незвичні почуття.
"Сьогодні ж Різдво," -- подумав він.

-- Ти повільний, як равлик! -- чулося звідусіль. Та так часто, що навіть снитися Равлику почало.
"Треба щось з цим робити," -- подумав він і вирішив схитрувати.
Завтра Равлику терміново треба було бути в селі -- там на ставку качки змагання влаштовували, а його попросили суддею побути. Повзти ж цілу ніч хто захоче!
Лис Хитрун щовечора туди на полювання та й жив він поруч.