Звірята

ЇЯкось тривожно було їжачку перед дверима до садочку. І незрозуміло. Там його чекав новий світ.
Він притис сильніше до себе м'якеньку Гусінь, пошиту бабусею.
Мама міцно стиснула крихітну долоньку:
- Все буде добре.
За порогом було настільки захоплююче, що переживання розтанули, як ранковий туман.
До новенького прибігли Зай і Білка - друзі-сусіди.

Єнотик П'єр поспішав. Ось-ось він вирушить у свою першу самостійну подорож, без батьків. Тільки зі своїм товаришем, котиком Філіпом.
Спочатку П'єр і сам боявся. Як це він без батьків мандруватиме. Але друг його заспокоїв.

Хом'як Хома вийшов зі своєї затишної нірки і не впізнав ні далекий зелено-чорний ліс, ні поле. Все засипало білим пухнастим снігом.
Гризун злякався: "У мене й запасів на зиму не вистачить. Що робити?"
Ще кілька днів тому йому мишка Польовка казала, що перебереться ближче до села, бо сніг близько -- хвостик мерзне.
А він її висміяв.

Жив біля поля з льоном маленький ховрашок.
Якось восени, коли ворухив він на пошуки їжі, несподівано знайшов пачку печива.
І таке воно було смачне, що гризун тільки його й гриз. Невеличкими порціями. Так цього печива вистачило малому на всю зиму. А всі знайомі прозвали ховрашка Печеньком.
От прийшла весна.
Не залишилося на полі ні сніжинки, а у пачці з-під печива жодної крихти.

Того ранку ніхто не передчував біди. Хохуля Хомка прокинулася разом з сонцем і побігла шукати щось на сніданок, радіючи теплим промінням. Скоро травичка знову зазеленіє, розцвітуть квіти.
"А поки можна торішні зернята пошукати".
Ось піднялися в небо пташки. Хто пісню заспівати, а хто в пошуках їжі, залишивши гніздечка з крихітними пташенятами.