Звірята

Голочка через поле добрався до села.
А там такий галас!!!
Кури квохчуть, гуси гелгочуть, качки крякають, корови мукають...
Згадав їжачок, що їв він давно.
Дивиться, ворота.
А на них зверху з кожного боку сторож стоїть!
Хвіст догори підняв, чуба розпушив!
Один півник рябенький. А інший сіренький.
-- Стій, хто йде!
Їжачок від здивування аж сів.

У містечку Під Літнім Сонцем жили собі кроленята .
Дехто городи копав і моркву вирощував.
Інші на світанку шукали у воді скарби-мушлі, які з приливом несло до берега.
А малі кроленята у схованки між будинків гралися і на гойдалці каталися.
На гойдалці, що злітає, здається, аж до неба, каталися всі, крім малого Куцохвостика.
Він боявся висоти. Добре, що мешкав він на першому поверсі.

Того року була пізня весна, а погода так швидко змінювалася з сонячної на дощ з градом, з затишшя до ураганного вітру, що лісові мешканці геть розгубилися.
Так і застудилась мама-кроля, коли бігала на галявину за соковитою травою для своїх кроленят. Чхає й кашляє вона.
Вухастики маленькі зібралися купкою і думають, чим їй допомогти.
Старший Білохвостик сказав:
- Треба малина і мед.

Жила собі маленька павучиха Павлуся.
Та така вона була мале, що ще навіть павутинку робити не могла.
Вчили її мама й тато, вчили дідусь і бабуся. Навіть братики з сестричками вчили, а в Павлусі нічого не виходить.
Їй краще спуститися по татовій павутинці з дому і досліджувати то кущик, то травичку поруч.

Білочка Анні перебиралася з гілки на гілку, поспішаючи до комори.
Раптом внизу вона побачила щось зелене. Воно зовсім не було схоже на траву, тому Анні спустилася.
То була велика шкарлупа. Вірніше, її частина.
- Цікаво, від чого вона?
Білочка зазирнула всередину, прислухаючись. Пахло ніби горіхом. Але з незнайомими нотками. - Великий горішок.