Звірята

Того вечора кроля Пустунка повернулась додому пізно. Вона скинула свого плащика і повісила його на стільці біля вікна.
Та вночі піднявся страшенний вітер. Зірки сховались за старими хмарами, а ті почали сіяти дощ.
Час від часу якийсь листочок залітав через віконце і опускався на м'якеньку тканину плаща.
Краплинки-цікавинки залітали за листям.

Несподівано прийшла осінь. Кроля Толя вранці навіть сонечка у віконці не побачив.
Вибіг, як завжди, на вулицю у футболці і шортах... Та й змерз! І додому вже не повернешся - уроки ось-ось почнуться.
По дорозі до школи крамничка тітоньки Голочки - лісової кравчині.

Якось прибіг кроля Даня на луг біля рідного лісу.
Бачить, стільки жовтих квіточок довкола. Понюхав одну і розчхався.
Та так сильно, що злякав кількох мурашок. Комахи розбіглися повз квіти.
- Дз-з-з, - почалось поруч.
На поле летіли бджілки. Одна, друга, третя...
Ось на кожній жовтій квіточці вже сидить маленька смугаста трудівниця.
- Справжній медовий букет виходить!

Якось серед ночі кроленятам Полі і Толі не спалося.
Вийшли вони з рідної хатинки, а на галявині поруч якесь дивне світло видніється.
Підходять вони туди, а там стільки привидів! Великі і маленькі привиди танцювали, утворюючи чудернацькі фігури.
- Глянь, смужка, як мереживо на твоїй сукні.
- А ось ромби, наче на твоїй сорочці, що бабуся вишивала.

Того дня щось явно змінилось.
Руданка - невеличка жвава киця, ім'я якої перекликалося з кольором шубки - зайшла поміж грядки далі, ніж завжди. Жовті та багряні квіти залишились позаду, а з ними і метелики, бджоли та якісь жуки.
На голому городі стояли великі кошики. Люди, господарі та гості, махали руками, періодично щось кидаючи до кошиків.