Skip to Content

Наші пернаті друзі

warning: Creating default object from empty value in /usr/local/www/talesworld/www-root/modules/taxonomy/taxonomy.pages.inc on line 33.
Казки про птахів

Сорока-злодійка

На подвір'ї лісової школи сиділо ведмежа. Воно дивилось, як його друзі вовчик Сірий і лисичка Білолапка грають в класики.
Біля Бурого лежали блискучий гребінець і викрутка -- друзі боялись загубити. Та й свого дзвіночка малий витяг.
Уроки вже закінчились, можна було трохи погуляти.
За медком сходити...

Будьмо друзями

Велика гуска сиділа на яйцях.
У новому пташнику вона поки що була єдиною мешканкою. І незабаром тут з'являться її дітки.
Хоча дещо її дивувало: яйця були якісь різні. Одні жовті, інші білі, менші та більші.
Лагідне весняне сонечко гладило гусці білу спинку, навіваючи сон. Ще й вітерець з вербою за вікном наспівували колискову.
"Стук-стук!"-- почулося знизу.

Соловейко і його пісня

Серед затишного гаю, на кущі калини, поміж гілочок у гніздечку жив соловейко зі своєю сім'єю.
І такий у нього був гарний голос, що цілий ліс слухав: звірята і комахи завмирали, навіть вітер припиняв листя ворушити.
Ріс у тому гніздечку маленький соловейко. Що ноту візьме, хочеться вуха затуляти.
Сильно малюк через це переживав.
А мама з татом сміються:
-- Тренуйся, рости,і все буде добре.

Як лелека щастя приніс

У одному селі, з самого краю, неподалік від лісу стояла хатинка.
Невеличка, чепурна.
І жила там молода сім'я.
Чоловік за лісом наглядав, звірятам допомагав, дерева лікував, а жінка біля хатки господарювала: курочок і гусей гляділа, поросятко завела, корівку і пару овець.
Та ніяк вони не могли діток дочекатися.

Пелікан-ненажера

Біля одного озера з чистою-чистою водою жив пелікан.
Його дзьоб був такий великим, що туди поміщалось багато рибки.
Тому птах ніколи не був голодним – у нього завжди були запаси в роті.
Так він і звик з дитинства багато їсти.
Згодом пелікан так поправився, що йому важко було долетіти з рибкою до гнізда. Але він продовжував їсти все, що помістилось у великому дзьобі.

RSS-матеріал