Наші пернаті друзі

А ви знаєте, що десь існує Країна Горобців?
Так, так. Вона є.
І живуть там пташки, хоч маленькі, але дуже працьовиті: зерно сіять і збирають. Зернятка у борошно камінцями розтирають, паляниці печуть і кашу варять.
І, щоб було веселіше працювати, пісні співають.
Поруч з горобцями жили ворони. Дивилися вони на своїх веселих сусідів, і заздрість закралася в їхні серця.

А ви знаєте, що десь існує Країна Горобців?
Так, так. Вона є.
І живуть там пташки, хоч маленькі, але дуже працьовиті: зерно сіять і збирають. Зернятка у борошно камінцями розтирають, паляниці печуть і кашу варять.
І, щоб було веселіше працювати, пісні співають.
Поруч з горобцями жили ворони. Дивилися вони на своїх веселих сусідів, і заздрість закралася в їхні серця.

У далекому селі та зеленому дворі жили собі курчата - не дорослі й не малята.
І була серед них рябенька курочка, якій по землі не ходилось, пшениця не їлась, а все на світ за огорожею поглядалось.
Спочатку сумувала: "Чому я не літаю?"
Та зелень довкола так манила, що Рябушечка вхопилась дзьобом за перетинку огорожі, поставила лапки, знову, вище зачепилась і пилізла на саму верхівку.

Якось у будинку серед садка з'явилася клітка.
Вона мріяла стати затишною домівкою для якоїсь співучої пташки. Разом з її співом зустрічати вранці сонце і проводжати ввечері день.
І одного разу до неї залетіла пташечка.
Спочатку вона весело співала, подзьобуючи зернятка. Та з кожною годиною у клітці крилата пташина сумувала все сильніше.
Клітка відчинила дверцята і відпустила бідолаху.

Прийшла Зима. Скувала товстим льодом річки, замела -запорошила поля, вкрила білими шапками сосни, а шубками ялинки. Поважні дуби також снігові жупани одягнули.
Холодно стало, морозець аж до кісток пробирає.
-- Пора на Південь! Полетіли на зимівлю!
Зібралися снігурі швиденько та й рушили.
А найменшого свого товариша забули.