Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

Того ранку Мишеня прокинулось ще вдосвіта.
Воно виглянуло з нірки і побачило над головою щось жовте, кругле і велике.
"Сир?" - подумало малятко.
"От би дістати його!"
Мишеня піднялось на пеньочок поруч, потягло лапки догори - далеко!
"Може, на дерево залізти? Треба якнайвище. Тільки на ньому Совуня живе."
Малюк подивився довкола і згадав про три високі сосни з іншого боку.

А чи знаєте ви, малята, що звірята ростуть дуже швидко.
Якось двохрічне ведмежа блукало лісом.
Воно, граючись, залізло на дерево. І буркотіло собі під носика, що гілочка одна дуже гостра, а інша не така товста, щоб його витримати.
Піднявся на горбок Буркотунчик:
"Яка гарна гірка!" - подумав він, скрутився калачиком і клубочком покотився донизу.
Незчувся, як опинився у просторій норі.

З горнятка підіймалась легка пара з ароматом кориці і ванілі.
Пампушка, склавши крила, сиділа на вікні з книжкою.
У двері влетіла Зефірка - сестричка-фея з рожевим волоссям:
- Ти знову переварила какао! Досить читати на кухні!
- Але ці історії такі чарівні! Про принцес, лицарів, драконів і замки!
- Треба цю книжку для тебе переписати.

Якось ввечері, в селі, коли під ногами тріщав сніг, а з коминів високо в небо підіймався сивий дим, на вулиці біля святково вбраної ялинки звідкись взявся Зайчик.
Він від Лисички утікав і в село забіг.
Дивиться, біля ялинки Сніговик стоїть. З морквяним носиком.
Згадав бідолаха, що й не вечеряв в сьогодні.
Та й давай стрибати довкола Сніговика.
Тільки ніяк не дістане.

На далекій Півночі, де відбувається щороку Новорічне диво, жили ельфи. Саме ті, що допомагали подарунки готувати для всіх слухняних діток і лісових звіряток.
І був серед них маленький Ріккі.
У передсвяткову ніч всі ельфи пакували подарунки і складали їх до велетенського мішка на санях.
Ніс Ріккі і свій пакунок. Поклав його у мішок, та й сам так стомився, що приліг у ньому і заснув.