Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

Гномик Тишко стояв над дідом казанком. Вгору підіймалися не пара, а справжня веселка.
Малюк розмішав зілля ложкою і зачерпнув трішки.
- Не смій!
Але перший ковток вже тепло річкою побіг до шлунка - пізно!
- Тобі мама не розказувала, що пити незнайомі напої не можна?
Дідусь швидко вихопив з рук малого залишки у ложці і вилив назад до казанка.
Веселка стала яскравішою.

Їжачку Колю до вподоби була рання осінь. Коли ще зелена трава і безліч грибів, але час від часу вітер зриває пожовкле листя.
Він любив вдихати ранкову прохолоду, коли повертався додому.

Десь далеко на Півночі, серед вічних льодів жив Північний Вітер.
Люди казали, що немає за нього могутнішого, злішого і руйнівного.
Але, що вдієш, якщо серед просторів Арктики інакшим не будеш. Без цієї сили ні крижину морем не поженеш, ні додому з далекої подорожі не повернешся.
Та якось так Північний Вітер втомився, що міцно-міцно заснув.

Лисеня Лесик вийшло на зимову прогулянку. Воно любило бігати по сніжку, ховатися за кучугурками, замітати хвостиком сліди, лякати допитливих білок, ганятися за зайченятами.
Але цього разу стрибок у сніг був не такий м'який, як завжди. Під снігом дрімав на санчатах справжній новорічний ельф. Таких Лесик у книжці бачив. А тут живий!
- Ей, ти що у нашому лісі забув?

Лис вискочив на узлісся І понісся до води. Він ніколи не бігав так швидко, як сьогодні, бо страшенно хотів наздогнати оту качку.
Але малому грудному хитрун тут не подобалося. Він боязко рушив через високу траву і опинився на на камені.
- Ках, ках, - почув він з очерету аж із другого берега.
Але як туди добратися?
Лист перевів погляд на воду. Звідки на нього дивився інший лис, очі в очі.