Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

Як же вона любила ці дні, наповнені кульками, смаколиками та гостями.
Білочка Руденька заглянула бабусі через плече. Та якраз витягла з печі іменинний пиріг.
- Горіховий. Як ти любиш. Залишилося ще медом полити і готово.
Братики Рудь і Круть надували кульки.
- Один, два, три! Все!
І вони побігли закидати дерев'яний конструктор від бобрів до комори.

"Хто просинається в лісі разом зі світанком?" - гадала маленька Кваккі.
Жабка жила на лісовому болоті та спала лише вдень, коли було спекотно, і пізно вночі.
А світанки вона зустрічала вгорі на лататті. Застрибувала на найбільший листок і чекала сонечка.
Але не в небі. Її приваблювало чекати, поки сонце з'явиться у воді.
Так і сиділа. Тихо-тихо.

Жучок Вус залетів через відчинене вікно до приміщення. Яскраві лампи відсвічувалися від глянцевих обкладинок книжок.
Вус сюди потрапив вперше. І то не сам - його вітер приніс. Тобто пригнав. Та так сильно розігнав, що жучок у книжку залетів.
Вибрався з-під сторінок, роззирнувся довкола, а тоді як чхне! Аж бібліотекаря-бобра розбудив.

Вухо вловило якийсь дивний звук. До цього Плямка був впевнений, що знає всі нічні звуки рідного лісу. Помилився?
Зайчик спробував прокинутись. Дзвеніло неподалік. І він хотів дізнатися, що ж там коїться.
Спустив з ліжечка одну лапку, іншу. У вухах знову задзвеніло. Плямка спробував розплющити очі. І ніяк.
"Знову лягати спати?"
Та цікавість його здолала.

- Я довіряю тобі найважливіше що у мене є! - лисеня Рудь передав борсуку Борчику скриньку.
- Що тут?
- Це секрет! Мені його передав дідусь і наказав берегти, як зіницю ока.
- І що? Ти навіть не знаєш, що там?
- Пам'ять. Мого діда, його діда-прадіда теж.
- Рудику, але мені чому віддаєш?
- Ми переселяємося. От знайдемо нову домівку, я й заберу скриньку.
- Ну, гаразд!