Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

- Апчхи, апчхи!
Гном Редиска сидів на стільчику біля плити і раз за разом чхав.
Передним у казанку парувало найкраще гостре лечо. І маленький кухар перевіряв на нюх кількість спецій.
- Здається, я трошки переборщив із перцем, - засмутився він, але спробувати на смак не наважився.
За деякий час страва була готова, Редиска погасив вогонь та пішов відпочивати.

У лісі, поблизу галявини, де любили відпочивати люди, жив Єнотик Чу. Прозвали його так тому, що все ЧУв, трохи ЧУдив, але найбільше казав "баЧУ" і "віддяЧУ".
Прокинувся він якось вранці, ліс вкрив легкий туман з озерця.
І Чу хотів набрати собі свіжих грибів, помити у озерці та поснідати.
Та, от халепа. Він нічого не бачив і не відЧував смачних запахів. Лише сморід.

Лисеняті Рудику нудно було сидіти на місці.
Спочатку він заважав бабусі робити варення на зиму.
Після цього намагався дошкуляти дідусю. Але той працював на пасіці, тому Рудик злякався бджіл і втік.
Тато майстрував дерев'яні годівниці для великих тварин, тому лисеня у майстерню і носа не посунуло - на тирсу воно нестерпно чхало.

У лісі, на галявині росли яголи суниці.
Равлики Стук і Гук прокинулися пораніше, щоб встигнути ними поласувати.
Стук глянув на сонце, яке щойно з'явилося над горизонтом і подумав: "Пора! Дорога дуууже довга".
Гук з іншого боку галявини помітив лиш одного промінця і подумав: "Рано ще, можна й поспати!"

У лісі пахло хвоєю і снігом, морозом та шишками.
Довкола було так тихо, що Андрійко чув власний подих.
Сіроокий хлопчик зі світлим чубом, який стирчав з-під шапки, озирнувся. Батьки намагалися розкласти багаття у невеличкій углубині.
Хто їх смикнув їхати до лісу зимою? Сосиски можна і вдома посмажити, - не розумів другокласник.