Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

У лісі пахло хвоєю і снігом, морозом та шишками.
Довкола було так тихо, що Андрійко чув власний подих.
Сіроокий хлопчик зі світлим чубом, який стирчав з-під шапки, озирнувся. Батьки намагалися розкласти багаття у невеличкій углубині.
Хто їх смикнув їхати до лісу зимою? Сосиски можна і вдома посмажити, - не розумів другокласник.

Котик Рудько вийшов з хати.
Його білі панчішки на лапах зараз нагадували покривало, котре вкрила землю.
За ніч нападало стільки снігу, що не було видно ні кущика праворуч входу, ні паркану ну край городу.
Кіт спробував вступити на сніг та й провалився.
Няв-няв, як же ворону на гостину покликати в таку погоду?! - бідкався він.

У бібліотеці, на найвищій книжковій полиці сидів гном і читав.
Його вже років п'ятдесят мучило питання длброти і милосердя. Але такого у своєму підземному житті Смарагд не зустрічав.
Тому якось вранці залишив Рубіна, Опала і Сапфіра, своїх молодших братів, і пішов шукати щастя.
Мав із собою жменьку таких же зелених камінців, як одяг та ім'я, тому завзято крокував у незнайомому напрямку.

- Це ж треба, ельф … Але ж незабаром Різдво! Може це знак?
Вовчик показав Лисичці на дрібного чоловічка у зеленому.
- Ельфи у нашому лісі? - здивувалася руда. - Тисячу років про них не чула.
- Значить, не спроста!
Малий сіроманець якраз доїдав останнє знайдене в коморі заяче вухо.
У цьому лісі вже не залишилося нікого, крім них із Лисицею.

Поблизу одного королівського палацу жив Лев.
Щодня він слухав музику звідти, нюхавн смачні аромати з вікна кухні та дивився скільки народу йшло вшанувати короля.
Лева захопив такий смуток, що не він він користується пошаною. Адже він теж був хорошим королем.
Тому, коли випала нагода впіймати короля на прогулянці, Лев нею скористався.
- Проси, що завгодно, тільки не їж мене, - сказав король.