Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

Двері до бібліотеки розчахнулися, наче ворота чарівного замку.
Всередину увірвався легкий весняний вітер, що приніс ніжний квітковий духмянець.
Двоє відвідувачів, які ходили поміж стелажами здивовано переглянулися адже нікого не побачили ні на порозі, ні біля бібліотечної кафедри.
- Що за нечисть?!

Фартух шеф-кухаря йому був дуже великий.
-Еге-гей, рости ще, хлопче, - підсміювався Сірий з Вуханя.
Але племінник вжк готував краще за дядька.
Він у лісове кафе приходив перший і йшов останній.
Варив щавлевий борщ, пік морквяні пироги і смажив шпинатні млинці.
Але дядько ніяк не допускав молодого й жвавого зайця до головного - оформлення страв.
- От доростеш до мого фартушка, тоді.

На самісінькій вершині найвищої гори була хатина. Її стіни - сніг, обвіяний вітрами.
А як інакше може бути у Вітровій домівці.
Найстарший вітер - дідусь Ураган мав нестримну вдачу. Оселився він під стріхою, щоб мати можливість не лише через двері заходити, а й у комин при потребі вилітати.
Бабуся Хурделиця любила тільки зиму і танцювати. Була веселої вдачі та залюбки гралася з малими вітрами.

Пес Робік любив відпочивати на морі. Тут не лише можна плавати і бачити безліч яскравих рибок, а й нарити у піску щось цікаве.
Так і цього разу: він витяг з-під купки жовтого піску ляльку-робота.
- Гав! Гав! - повідомив хвостатий детектив про свою знахідку.
Вона була в хорошому стані, тож довго лежати тут не могла.
До малого детектива підійшов його господар.

Велетень Незграбко йшов до свого друга гномика Скромка.
Він жив високо на горі. І до його хатинки велетню треба було пройти крізь ліс.
Біля лісової стежини росла молоденька сосна, яку Незграбко не побачив і зламав гілку.
Пощастило, що до друга залишалася рукою подати, і решта лісу вціліла.
- Скромку ти де? Ми ж мали разом гуляти!