Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

На великій крижині арктики сиділа сім'я білих ведмедів. До мами пригорталися двоє ведмежат. А тато-ведмідь оберігав їх, час від часу прогулюючись.
Великий місяць уже пустив крижану доріжку до горизонту.
- Яка гарна місячна ожеледиця, - сказала Білявка.
- От би пливти аж до того дивного возу з зірок, - мрійливо додав Біле Вухо.
Ведмедиця уважно глянула в той бік, куди дивилися діти.

Того ранку Буня пощастило. Тільки господиня відчинила двері до сараю, як мале розігналося і пронеслося повз її ноги на вулицю.
Воно мріяло про те, щоб побачити двір, місяць - від самого народження.
Але що далі?
Поруч з дверима курчата дзьобають зерно.
- Обережно! Ко-ко!
На Буню розправила крила квочка Дуся. І мале поросятко понеслося далі в двір.
- Няв!

- Мишку, Мишку йди сюди!
Ведмедиця М'яколапка визирнула з домівки, виглядаючи сина у пагінцях молодої малини. Поміж зеленого дрібного листя легко було розгледіти пухнасту потилицю.
Та Ведмежа не зважало на мамин голос.
Тоді ведмедиця тиїенько підкралася, і щоб не злякати малюка, зазирнула йому через плече.
На невеличкій незабутці - і звідки вона тут взялася - сиділа бджола.

Зайчик Куць рюмсав над листком. До нього підбігла білочка Руся і спитала стурбовано:
- Куцику, що з тобою?
- Та мама каже, що Літо вже йде. Хочу йому листа прощального написаааати.
- І чого плачеш?
- Бо... Бо... Добре влітку було. Тепло. Грався з тобою, їжачком Голочкою, борсучком Борисом, єнотиком Ласуном... А як нас ведмедик мишко вчив рибалити?! Чи лисичка Рудка сліди замітати?!

Двері до бібліотеки розчахнулися, наче ворота чарівного замку.
Всередину увірвався легкий весняний вітер, що приніс ніжний квітковий духмянець.
Двоє відвідувачів, які ходили поміж стелажами здивовано переглянулися адже нікого не побачили ні на порозі, ні біля бібліотечної кафедри.
- Що за нечисть?!