Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

Ох і Ех сиділи обабіч пенька. Вони чекали свого чаю, який заварювали повітрюля Люта й мавка Диво на лісовому вогнищі.
Потерчат до нього не підпускали, бо вони, неначе метелики, відразу кидаються у вогонь.

Вечоріє.
Небо з одного боку натягує темну ковдру.
Світлячок Світик вилетів до озера. Він любив сідати на човен і заглядати звідти у воду.
Одного разу до човна несподівано підпливла велика вусата риба. Вона дуже здивувалася маленькому світлячку:
- Ти не зірочка? - допитувався Сом.
- Ні.
- А чим докажеш?

Білка Хвостуля виглядала з дупла. Дятел Стук (місцевий метеоролог) вже два дні тому обіцяв сніг, а його все нема і нема.
- Знову сніг виглядаєш? - спитала мама.
Попри неї малеча вже тричі бігала до входу за ранок.
- Летить! Летить!
На порозі з'явився якийсь зелений пернатий незнайомець.
- Мамо, це сніг?
- Нема ще снігу, - відхекався непроханих гість.

Місяць вже круглобоким яблуком впирався на верхівку сосни, коли з дупла вилетіла сова. Вона вже встигла поприбирати вдома старий мох і кілька випадково впалих листків, перевірила своїх малих совенят, що клубочками ганяли ляльку совку в своєму закутку, і аж тепер вибралася з дому.
Але що це?
Навпроти неї летіла незнайомка. Таких літунів сова тут не пригадує.

Зависло. Погожий зимовий, хоч і короткий день, змінився паспортними сутінками.
Сірі хмари, такі важкі що ось-ось розплачуються, зібралися над селом.
Старий пес Чубай дивився на небо і завивав.
Він не любив холоду. Кістки вже давно нили на зміну погоди. І ніяка стара ковдра не зігрівала.
У-у-у!
До пса доєднався ще й вітер.
І тут під протяжну пісню цих двох пішов сніг.