Людські якості

Жила якось на світі дівчинка Соня.
І Соня було не тільки іменем, а й головною рисою характеру цієї дівчинки.
Вона могла спати і вдень і вночі. Взагалі могла не вставати з ліжка, якби не їжа.
Та одного разу до неї в гості приїхали дві старші двоюрідні сестрички.
От мама і розбудила Соню вранці:
- Йди, познайомся з Юлею і Танею.

Жив у одному місті Розбишака-Забіяка.
Ну не вмів цей хлопчик себе інакше поводити.
Він до своїх однолітків задирався, обзивав їх, доки ті не починали з ним битися.
А так, як був він досить сильним, то лупцював головним чином їх він.
З молодшими Розбишака не бився, але такого їм міг наговорити, що малюки втікали від нього зі сльозами.

У великому місті, де мешкало багато дітей, а дорослі лише приходили в гості, жив маленький хлопчик. А прозивали його Хитрунцем-Брехунцем, бо нічого він робити не вмів, лише хитрував та небилиці розповідав.
А дітям, крім казок-небилиць небагато треба, тому малого хитруна у місті всі любили.
Але до пори, до часу. Поки малюк не почав обманювати друзів.

Жив-був собі дуже багатий дядечко. У нього було стільки грошей, що порахувати їх за один день було неможливо.

Але був цей багатій справжнім скупердяєм.

Якось до нього погостювати приїхало двоє племінників.

Дядечко їх так любив, що вирішив присвятити їм цілий день, відірвавшись від всіх справ.

Малюки захотіли порибалити.

Жила на світі одна бабуся.

І сталося так, що її діти жили від неї не те, що окремо, а дуже далеко.

Тому стала ця бабуся дуже злою від самотності.

Коли до неї на вікно прилітали голуби чи горобці, стара жінка гнала їх ганчіркою, коли на вулиці підбігав собака чи кіт, вона могла їх штовхнути...