Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

Невеличке болото ховалося у траві повністю. Вона вже геть зеленіла, зігріта сонцем.
З води виглянула жабка. Вона хотіла переконатися що наступила весна.
- Ура! Ква! Квітка!
І щаслива жабка стрибнула назад у болото, щоб розказати про весну всім.

©Марія Солтис-Смирнова

Вечір вже набирав сили, коли веселий Промінець потрапив до маленького містечка.
Промчався високими і низькими дахами. Заглянув у невеличке кругле вікно, у велике квадратне, ковзнув по довгому прямокутному і зупинився на верхівці ліхтаря.
Спустився і нумо гратися зі склом. Там блимне. Там. То справа. То зліва. Вгорі, нижче.
На цього сяючого танцюриста задивився з іншого боку цуцик.

Того ранку було так сонячно, що лисеня прокинулося ще на світанку.
Зробило швиденько зарядку, і, шоб не турбувати матусю, бо у неї сьогодні свято, сіло малювати листівку.
На дубовому листку завдяки гострому перу з'явився невеликий букет ромашок, маминих улюблених квітів.
Та ось подув вітер, підхопив вітальну листівку, і поніс її з галявини.

Того ранку на диво пахло весною.
Мурко, Сірко, Сивко зібралися купкою та й почали радитися, як би її пришвидшити.
- Найкраща ознака весни - пташки на деревах, - міркував найстарший Мурко.
- Йой, та які пташки?! Ади, на гілках навіть ще котиків не видко, - зауважив йому Сивко.
Його торік студентка з карпатського села привезла. Та у гуртожитку, виявляється, котів тримати не можна.

- Скре-ке-ке, бабусю, налий мені води. Будь ласка.
Мале сороченя сиділо на кухні у великому лісовому будиночку своєї бабусі - вчительки Лісової школи грамотності.
Воно прибуло на канікули набратися сил.
- Зараз, Білокрильце, зараз.
Вона набрала склянку чистої води.
- Чьо таке! Та чьо це таке! - скаржився онук, коли улюблений мультик перестав показувати.