Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

Олина мама розказала донечці про свято Миколая.
Вона говорила, що цей добрий святий всім слухняним діткам приносить подарунки, які кладе малюкам під подушки, а для поганих дітей у Миколая завжди знайдеться різка.
До нього залишався всього один день, тому приготуватися дівчинка вже не встигала, як і написати святому листа.

Почався останній місяць року.

Оля почала сумувати за довгими прогулянками, тому часто дивилась у вікно.

На небі сонечко світило якось тьмяно, навіть своїх діток промінчиків не хотіло відпустити погратися з їхньою новою подругою, навіть саме ніби ховалось від неї за хмарами. А сивих важких хмар у небі було дуже багато.

На землю тихо спустилася осінь.
Оля вранці виглянула у вікно і просто не впізнала картину за вікном.
Річка перетворилась з синьої стрічки у сіро-руду смугу, листя на дереві біля вікна змінилось на жовте, оранжеве і навіть коричневе. Сонце за вікном не гріло так яскраво, а лагідно привітало дівчинку через скло.

Оля пішла гуляти.

На вулиці було досить тепло, але небо вкрили велетенською ковдрою сиві хмари.

Маленька шукачка пригод вирішила прогулятись до сусіднього парку. А парасольку з собою не брала, бо любила гуляти під дощем. Хоч матуся й не дозволяла їй бігати по калюжах, бо вона легко могла застудитись.

Оля з бабусею зібрались до лісу.

Там саме достигала малинка.

Обоє вирушили рано-вранці, коли тільки зійшло сонечко. Веселі промінчики грались з Олею по дорозі в хованки.

По дорозі довелося йти по полі. Дівчинка побачила, як бджілки збирали з квіток мед.