Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

Почався останній місяць року.

Оля почала сумувати за довгими прогулянками, тому часто дивилась у вікно.

На небі сонечко світило якось тьмяно, навіть своїх діток промінчиків не хотіло відпустити погратися з їхньою новою подругою, навіть саме ніби ховалось від неї за хмарами. А сивих важких хмар у небі було дуже багато.

На землю тихо спустилася осінь.
Оля вранці виглянула у вікно і просто не впізнала картину за вікном.
Річка перетворилась з синьої стрічки у сіро-руду смугу, листя на дереві біля вікна змінилось на жовте, оранжеве і навіть коричневе. Сонце за вікном не гріло так яскраво, а лагідно привітало дівчинку через скло.

Оля пішла гуляти.

На вулиці було досить тепло, але небо вкрили велетенською ковдрою сиві хмари.

Маленька шукачка пригод вирішила прогулятись до сусіднього парку. А парасольку з собою не брала, бо любила гуляти під дощем. Хоч матуся й не дозволяла їй бігати по калюжах, бо вона легко могла застудитись.

Оля з бабусею зібрались до лісу.

Там саме достигала малинка.

Обоє вирушили рано-вранці, коли тільки зійшло сонечко. Веселі промінчики грались з Олею по дорозі в хованки.

По дорозі довелося йти по полі. Дівчинка побачила, як бджілки збирали з квіток мед.

Того дня Оля встала дуже рано.

Сонечко щойно почало підійматися з-за обрію.

Замріяні хмаринки повільно пливли по небу.

Дівчинка швиденько вмилась і побігла до бабусі.

Та саме збиралася йти по онучку.

Вони попрямували через городи на поле, де бабуся мала кілька грядочок.

Оля роздивлялася довкола.