Якось маленька Оленка сказала батькам, що не хоче більше сидіти вдома з бабусею, поки ті на роботі.
- А можна мені з вами ходити на роботу? - запитала дівчинка.
Оленчина мама тоді запропонувала:
- А чого б тобі не ходити на власну роботу?
- А це як? - здивувалась маленька.

Одного дня Оленка була дуже активна. Вона і в пісочниці їсти лялькам готувала, і на гойдалках каталась. Та й по парку побігала добряче, збираючи гарне листя чи шишки.
На небі пригрівало ще тепле осіннє сонечко і не було жодної хмарини. Легкий вітер співав спокійну пісеньку про красу осені, йому підспівували й листочки, що кружляли у танку.

Після походу на базар матуся сказала, що завтра вони з Оленкою готуватимуть їжу. Мама хотіла зварити борщ, приготувати овочеве рагу і смачний кисіль.
Донечка мала допомагати.
Оленка прокинулась дуже рано, адже вона вперше буде допомагати готувати більше за одну страву.
На кухні вже кипіла робота - на плиті кипів бульйон, а мама чистила овочі.

Оленка прокинулась вранці бадьорою.
Сьогодні вона піде на ринок з матусею.
Дівчинка швиденько застелила ліжечко, привіталась зі своїми іграшками, напоїла їх ранкових чаєм і пішла снідати.
Матуся приготувала донечці смачні бананові млинці, на яких сметаною Оленка малювала сонечко.
Після сніданку всі одяглися і вийшли на вулицю.

Скільки разів мама Оленки просила її прибратися в кімнаті, дівчинка не рахувала, але багато.
Ось і зараз знову сказала, щоб донечка хоч іграшки зібрала.
Оленка погодилась з цим і попрямувала до своєї кімнати.
Там все було так, наче по кімнаті пронісся ураган.